Її книжки рухаються, ними можна гратися та навчатися одночасно. Зоя Соловйова каже, що вони корисні для дітей, бо сприяють розвитку. Особливо допомагають діткам із певними вадами.

Ідея шити розвивальні книжки виникла у майстрині в 2016 році. Спочатку жінка хотіла переробляти старі речі на іграшки. Деякий час так і робила, а потім дівчинка з Харкова для племінника замовила ведмедика і пінетки. Проте Зої здалося, що ведмедик з джинсів – це дуже банально. Після довгих роздумів вона взялася до роботи і додала до іграшки багато маленьких деталей… Так і створилася перша книжка. «Спочатку мої роботи виходили недопрацьовані, – згадує майстриня. – Та потім діти почали показувати, де і що треба виправити, тому в мене все вийшло».

Найважче у такій роботі, каже жінка, вирізати всі фігурки. Це забирає багато часу. А якщо деталь маленька, то під час шиття голка може її “зжувати”. Якщо ж книжка має багато шарів, то також важко шити. А ще й самі голки часто ламаються. Зоя Соловойова жартує, що в магазині продавці вже не розуміють, що вона з тими голками робить.

Нещодавно у благодійному фонді «Карітас» жінка виграла графопобудовник та ноутбук. Ці речі мали б допомогти їй вирізати фігури. «Думала: ура! класно! Але тепер підключити їх не можу», – сміється жінка. Наразі вона продовжує все вирізати вручну та не скаржиться, бо з’явилося більше терпіння і набагато акуратніше виходить.

Одну книжку Зоя шиє близько тижня. Та іноді виходить набагато швидше. Важко шиється тільки тоді, коли її відволікають, особливо якщо вже є ідея і робота почата. Працює вона тільки у будні, у неділю та свята – не можна.

Головне у створенні книги – ідея. Майстриня розповідає, що деякі клієнти одразу кажуть, чого хочуть. Але таке трапляється рідко. Здебільшого треба видумувати все самостійно. Одного разу сім’я зі Львова замовила дві книжечки для хлопчика-аутиста: ляльковий будинок про навики та про транспорт. «Батьки мені казали, що ніби мультик дивились», – згадує Зоя. Вона пояснює, що такі книжки корисні для дітей, особливо якщо є якісь вади. Зараз львів’яни поїхали в Чехію і вчаться за цими книжками. І це далеко не одна історія, коли Зоїна робота допомогла дітям.

«Дуже класно, коли є якась віддача. Не просто відшив, віддав замовлення, а тобі написали, що все добре. Мені подобається спілкуватися з клієнтами. Люблю, коли присилають фото дітей та розповідають про свої успіхи. Я кайфую від цього», – каже жінка. Після такого спілкування настрій у майстрині піднімається і навіть шиється швидше. Одного разу після повідомлень від клієнта книжку вдалося зробити за два дні.

Зоя не любить шити однакові книги. У кожну роботу додає щось нове, навіть якщо сюжет однаковий. «Мушу поміняти або сторінку, або тканину», – пояснює вона. До речі, використовує майстриня здебільшого бавовну і фетр. Може робити і з інших тканин, але їх спершу треба протестувати: перевірити, чи не буде линяти, швидко кошлатитись. А ще важливо, щоб у дітей не було подразнення від тканин. З особливою відповідальністю Зоя працює з маленькими деталями. Для дітей різного віку вони мають бути інші. Наприклад, якщо мова йде про менших дітей – все має бути велике, а намистинки ще й міцно пришиті.

До речі, Зоя переїхала на Прикарпаття з Луганської області у 2014 році. Зараз вона живе у селі Слобода Долинська. Майстриня не випадково так прискіпливо ставиться до своєї роботи. Жінка виховує шістьох діток, тому, як ніхто, розуміє, що треба малечі.

Людмила ОЛЕНЮК