В Івано-Франківську сім’я вже 10 років доводить своє право на проживання у квартирі. Хоч всі суди винесли рішення на її користь та зобов’язали виконавчий комітет міськради видати їй ордер, влада ламає голову над тим, як це зробити. А все тому, що в гуртожитку, де мешкала сім’я, відбулася реконструкція кімнат під квартири і змінилася їхня нумерація. До того ж, у цьому помешканні живуть інші люди.

Два рішення одного суду

27 квітня виконавчий комітет вчергове відмовив у наданні ордера на квартиру №31 на вул. Новій, 5 сім’ї Личаків. Заступник міського голови Олексій Кайда розповів, що у 2013 році суд зобов’язав виконком видати ордери на квартиру №31 на вул. Новій, 5 двом різним сім’ям – Рущак та Личак. Очевидно, каже Кайда, друге рішення стосувалося квартири, яка після реконструкції має номер 57.

«Те рішення іменем України, і те. Є виконавче провадження, яке зобов’язує міську раду видати ордер. Я не знаю, чим керувалися при прийнятті цих рішень, але щоб видати ордер, квартира має бути фізично і юридично вільна. У теперішній квартирі №31 живе сім’я Рущак, у колишній №31, а тепер №57 – сім’я Головчук. Це парадокс! Я не знаю, яке рішення суду ми маємо виконати. Суд мав би спершу виселити когось, а потім зобов’язувати нас видавати ордер», – обурюється Кайда.

Будинок на Новій, 5 – гуртожиток від ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод». Колись підприємство розподіляло тут кімнати своїм працівникам, і там розпочалася їхня реконструкція під квартири. Втім добиватися ордерів мешканцям довелося через суд.

Після реконструкції змінилася нумерація квартир. Квартира, яка колись була на дев’ятому поверсі під номером 31, зараз має номер 57, а помешкання №31 за новою нумерацією – на четвертому поверсі. Спершу суд зобов’язав виконавчий комітет рішенням від 18 квітня 2013 р. видати ордер на квартиру №31 сім’ї Рущаків. А потім, 14 серпня того ж року та сама суддя Мирослава Польська ухвалила рішення зобов’язати виконком видати ордер на квартиру №31 сім’ї Личак. Очевидно, що в другому рішенні йдеться про теперішню квартиру №57.

За словами заступника начальника відділу реєстрації та розподілу житла Володимира Максилевича, Конституція України визнає обов’язковість виконання судового рішення, однак не встановлює перевагу одного над іншим. Тому, аби не порушувати чиїсь інтереси, виконавчий комітет відмовляє у видачі ордера і Рущакам, і Личакам.

Окрім того, Максилевич зазначає, що в судовому рішенні у Личаків взагалі не вказана площа квартири, а в судовому рішенні Рущаків зазначається загальна площа. «Береться до уваги тільки житлова площа, і суд, ухвалюючи рішення, мав це врахувати», – наголошує чиновник.

 

Життя на нервах

Людмила Личак розповідає, що плутанина розпочалася після реконструкції кімнат під квартири. Так, на першому поверсі гуртожитку мав бути готель, другий-третій поверхи – для неодружених, а на четвертому-дев’ятому – реконструйовані квартири для сімей. Оскільки її чоловік працював на заводі, то їм дали в 2006 році квартиру №31 на дев’ятому поверсі. Втім інші сім’ї також почали добиватися реконструкції, і нумерація квартир почалася вже не з четвертого поверху, як планувалося, а з першого. Тому її квартира за новою нумерацією була під номером 57, а 31-ий номер присвоїли квартирі на четвертому поверсі, де проживає зараз сім’я Рущаків.

Проте, як каже пані Людмила, згодом профком вирішив віддати квартиру №31 (№57) сім’ї Головчук. Вона живе там і донині, хоч це рішення вже давно скасоване в суді.

«Я вже 10 років не можу добитися своєї квартири. Мої речі, які були в одній з кімнат теперішньої квартири на дев’ятому поверсі, повикидали, а стіни порозбивали. Частину речей перенесли на третій поверх у кімнату, яка забита дошками і яку начебто дали нам, хоча у мене всі документи на квартиру №31», – продовжує Людмила Личак, яка через це все змушена була з сім’єю переїхати жити до мами.

За її словами, завод подавав у суд, аби Головчаків переселити на третій поверх, де є вільні кімнати. Проте якщо міський суд позов задовольнив, то апеляційний скасував його рішення. Відтак зараз Личаки подали позов у суд касаційної інстанції – вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Пані Людмила наголошує, що на квартиру №31, у якій живуть Рущаки, не претендує. Каже, що виконавча служба відкрила декілька проваджень для виконання рішення суду, але отримати ордер на свою квартиру вона все одно не може. Втім сім’ї вдалося відсудити моральні збитки та часткову втрату майна. Окрім того, за невиконання рішення суду в 2014 році вони виграли справу в Європейському суді з прав людини та отримали з держбюджету 6 тис. євро. Тепер Личаки знову подали позов у Європейський суд за невиконання рішення суду понад три роки. Наразі справа перебуває на розгляді.

«Ми говорили на судах, що невже наша держава така багата? Тут хтось просто не виконує рішення суду, а держава платить за це», – обурюється жінка.

Михайло Головчук, який зараз проживає у спірній квартирі, розповідає, що згідно з протоколом рішення профкому, який зараз скасований, цю квартиру дали йому, а Личакам – на третьому поверсі. «Я не можу цю хату відсудити. Личаки мають в СБУ знайомого начальника, тому мене навіть в суді юрист не один раз підставляв, і всі рішення суд приймає на їх користь, – твердить він. – У першу чергу, квартири на четвертому-дев’ятому поверхах давали працівникам. Оскільки її чоловік тоді вже не працював, то їм дали двокімнатну квартиру на третьому поверсі. А ми з жінкою багато років там пропрацювали, і нам дали цю квартиру».

Чоловік наголошує, що також звертався з позовом у суд, аби йому дали ордер на квартиру, в якій він проживає, але рішення було не на його користь. «Ми вже 10 років живемо на нервах. Вона постійно нам погрожує. Я не можу навіть ремонт зробити, бо не знаю, на чому стою», – зітхає пан Михайло.

Юрист ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» Назар Вознюк також зазначає, що колись Личаки отримали три кімнати на третьому поверсі, а Головчуки – квартиру на дев’ятому поверсі. «Личаки вирішили оскаржити протокол засідання профспілки в частині надання Головчукам тієї квартири і взяти її собі. Вони скасували протокол, а та сім’я навіть про це не знала. Потім було рішення суду про те, щоб ми усунули перешкоди в користуванні квартирою. Ми неодноразово зверталися в суд за роз’ясненням, бо ж не можемо просто прийти і виселити їх, та подали позов про їхнє виселення з переселенням на третій поверх. Апеляційний суд завод програв, а підстав подавати у касаційний не було», – підкреслює юрист.

 

Повинен, та не знає як

За словами директора департаменту правової політики міськвиконкому Надії Кедик, виконавчий комітет зобов’язаний виконати рішення суду, однак не знає, як це зробити. Суд зобов’язав видати Личакам ордер на квартиру №31, де зараз фактично проживають Рущаки, яким суд також зобов’язав видати ордер. У виконавчому листі йдеться також про квартиру №31, хоча очевидно, що мається на увазі квартира №57.

«Всі розуміють, що це не та квартира №31, але ми маємо виконувати те, що пише у рішенні суду від 2013 року. Навіть у рішенні суду про відмову в задоволенні позову про визнання виконавчих листів такими, які не підлягають виконанню, в описовій частині йдеться про квартиру №57, але у резолютивній вказана все одно квартира №31», – підкреслює юрист.

Надія Кедик акцентує, що згідно з законом, видати ордер можна тільки на юридично та фактично вільне житло. Тому виконком не розуміє, як це зробити, якщо у квартирі №31 (№57), згідно з рішенням Апеляційного суду, на законних підставах проживає сім’я Головчуків.

«Ми зверталися до суду про роз’яснення рішень. Тобто яким чином виконком має надати ордер на квартиру №31, яка розміщена на дев’ятому поверсі, якщо там такої квартири немає, а квартира №57 не є вільною. В рішенні Апеляційного суду вказано, що протоколи стосовно надання житла сім’ї Головчуків були визнані судом недійсними не внаслідок неправомірних дій безпосередньо Головчуків, а внаслідок дій тих осіб, які приймали це рішення. Тому переселення їх з кімнати 57 та надання кімнати 31 на третьому поверсі є порушенням вимог ст. 113 житлового комплексу», – каже Надія Кедик.

Втім роз’яснення виконком так і не отримав. Тоді він звернувся в суд про встановлення способу і порядку виконання рішення, а потім – про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Однак у задоволенні позову було відмовлено. У рішенні суду йдеться про те, що протокол спільного засідання профкому та заводу  про надання сім’ї Головчуків квартири №57 скасований, інших ордерів чи дозволів на вселення на цю квартиру немає, тому доводи виконкому про перешкоди у видачі ордеру сім’ї Личаків є неправильними. Також суд зазначає, що він не може переоцінювати висновки суду апеляційної інстанції про законне проживання Головчуків, на яке покликається виконком. Окрім того, суд звертає увагу на те, що протокол профкому був скасований на час ухвалення рішення Апеляційним судом, якому, можливо, просто не були надані належні докази для цього.

Директор департаменту правової політики наголошує: якщо виконавчий комітет не виконає рішення суду про надання ордеру сім’ї Личаків, то згідно з виконавчим провадженням, його оштрафують у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів (5 100 грн.) та встановлять новий термін виконання рішення суду. Якщо виконком і далі його не виконає, тоді на нього накладуть штраф у подвійному розмірі та звернуться в органи досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення. Проте наразі на черговому засіданні виконавчого комітету Личакам вчергове відмовили у наданні ордера.

Прес-секретар Івано-Франківського міського суду Михайло Савлюк повідомив, що чинними рішеннями судів встановлено право Личаків на проживання в квартирі №31 на дев’ятому поверсі. Однак сім’я Головчуків ці рішення ігнорує. Що ж до Рущаків, то їхнє право на проживання в квартирі №31 на четвертому поверсі не оскаржувалося в судовому порядку жодною зі сторін, тому позовні вимоги щодо видачі їм ордера на це помешкання були задоволені.

«Тобто теперішня квартира №31, яка надана Рущакам, не є спірною квартирою під №57, на яку претендують Личаки та Головчуки», – сказав Савлюк. І додав, що виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду залишається відкритим.

 

Наталя ДЕРКЕВИЧ