Маленькі дітки люблять гратися на природі, особливо у лісі чи в болоті, – без постійних докорів та заборон з боку батьків. І відтепер у маленьких мешканців нашого міста є така нагода, адже в Івано-Франківську функціонує перша в Україні Лісова школа, яка навчає юних дослідників слухати і розуміти природу.

Зародження Лісової школи

Організатор Лісової школи та матір двох дітей Оксана Архипчук розповідає, що вони нещодавно переїхали в Івано-Франківськ з Дубаю, діти не ходять у садок, тож їм потрібне спілкування з однолітками. Відтак вона через Facebook покликала усіх охочих на прогулянку. Неочікувано для неї на таке запрошення миттєво відгукнулося багато охочих. Тож уже протягом двох місяців в Івано-Франківську діє Лісова школа.

Таку велику кількість охочих, які підтримали її проект, пані Оксана пояснює декількома причинами. По-перше, у Франківську немає багато занять для дітей молодшого віку на природі. По-друге, проект є безкоштовним і батьки беруть активну участь в уроках. По-третє, батькам подобається, що тут немає строгого розкладу, тому дітки  відчувають повну свободу.

«Суть школи не в тому, щоб дітвора знала назви 20 рослин, а щоб діти були в природі. В нас панує розслаблена атмосфера. Ми, батьки, ще самі вчимося менше тиснути на дітей. Адже коли ми приходимо в ліс, то малеча відразу розбігається: хтось пробує залізти на дерево, хтось копає, а батьки відразу кидаються допомагати. Цього не повинно бути», – наголошує Оксана Архипчук.

Однак сама ідея нетрадиційної школи не є новою, адже вони успішно функціонують у США, Канаді, Німеччині, Швеції. Проте там Лісові школи більше схожі на садочок, де дітки якийсь час проводять на свіжому повітрі. В Івано-Франківську ж це об’єднання батьків і малечі віком від 1 до 8 років. Однак пані Оксана зауважує, що їй уже  телефонують друзі зі Львова та Тернополя і кажуть, що також хочуть мати щось подібне і в себе.

Нетрадиційні «уроки»

Під час щотижневих зустрічей діток вчать взаємодіяти з природою, вмінню поводитись у лісі та екологічній культурі. Тому кожне заняття розпочинається з прибирання території. Як зазначає організатор, хоч сміття менше не стає, але дітки бачать, що батьки прибирають, і самі стараються не смітити. Окрім того, їх вчать з повагою ставитися до природи і що не можна зірвати гілку з дерева чи квітку, щоб просто нею деякий час помилуватися.

Сама назва школи, пояснює пані Оксана, у більшості дорослих асоціюється з твором Всеволода Нестайка, який усі люблять та знають, «Дивовижні пригоди в Лісовій Школі». Дітки тут поділені на групи Колька Колючки та Косі Вуханя. Відповідно перша – стала група з 9 сімей, а  друга – для всіх охочих і не постійна. Спершу зустрічі відбувалися у міському парку ім. Т. Г. Шевченка та на Німецькому озері, але оскільки там було недостатньо «дико», то зараз школа зосередилась на Вовчинецьких горах, де більше можливостей відійти від міста. Однак раз на місяць школярі разом з батьками будуть вибиратися у глибинки природи, наприклад у Посіч чи Чорний ліс.

«В нас зібралися однодумці. Батьки розуміють важливість контакту дитини з природою.  Наприклад, я дозволяю своїм діткам на майданчику бавитися, бігати, качатися по землі. Але в більшості це викликає здивування. Ми маємо зрозуміти, що дітей не потрібно одягати у білі штанці  на кожну прогулянку», – продовжує Оксана Архипчук.

Тож у суботу або неділю о 10:30 «школярі» збираються на «уроки». Якщо в групі є нові учасники, то всі стають у коло і представляються, а потім граються та співають пісні. Кожне нове заняття не схоже на попереднє.

«Наприклад, недавно вчилися робити ватру, шукали хатинки звірят, обговорювали це, а потім самі їх будували. Також після кожного заняття дітки малюють побачене, те, що їх зацікавило в природі. Певних часових меж немає: менші дітки можуть піти раніше. У нас працює концепція вільної гри, але в якій дитина є керівником», – розповідає організатор Лісової школи.

 

І якщо спершу Лісова школа була ще досить «сира», тобто дітки прийшли, погралися і пішли, то зараз уже є певний план дій. Однак пані Оксана не відкидає і того, що колись хтось зробить з цього комерційну організацію, але в неї в планах такого немає.

Мар’яна Корольчук,

Гурток журналістики МЦДЮТ

 

Раніше ми писали, що альтернативна освіта має своїх прибічників і противників.