У неділю, 26 червня, у селі Верхній Ясенів на Верховинщині відбувся масштабний фестиваль “Полонинське літо”, що зібрав тисячі гостей з різних куточків України. Та все ж найочікуванішим цей захід, який за багато років став візитівкою регіону, був для місцевих жителів. Вони зустрічали гостей смачними стравами, традиційними бринзою та будзом, піснями й танцями, голосом требіти і полонинською ватрою.

Фестиваль “Полонинське літо” має давню історію. Започаткований він ще за часів СРСР, у 1967 році. Відтоді відбувається щорічно. Спершу дійство мало назву “Проводи на полонину” і проходило у другій половині травня, коли вівчарі виганяли отари. У той час тут збиралися бовгарі, полонинники, місцеві жителі,  палили ватру. Трембіту тоді використовували для попередження, звук її означав, що час повертатися.

З часом кількість людей, які ідуть на полонину, зменшилася. На це вплинуло багато факторів. Змінився і формат проведення свята. Починаючи з 2006 року, захід став фестивалем і отримав назву “Полонинське літо”.

“Проводиться він у червні. Вже місяць полонинники перебувають на полонині, за цей час виготовили бринзу, яку тут, на святі, презентують широкому загалу гостей. Крім того, фестиваль – це вияв шани до тих людей, які у складних умовах, далеко не в таких, як нині, літували на полонинах, випасали отару, виготовляли сир – це був єдиний спосіб вижити”, – розповідає голова Всеукраїнського товариства “Гуцульщина” Дмитро Стефлюк.

Попередні два роки фестиваль не проводили. Традицію вимушено перервали через військові дії на сході країни. Загиблих вшанували молитвою. Присутні на заході представники Новоайдара у вітальному слові зазначили, що “Донбас – це Україна”, а “Схід і Захід – разом”.

Голова Новоайдарської РДА Віктор Сергієнко, який є учасником АТО, привітав присутніх з відновленням свята. “Це свідчить про те, що мир починає панувати на нашій землі, про те, що ми – непереможні. Але основне, за що хочу вам до землі вклонитися, – ви прихистили найдорожче, що у нас є – наших дітей. Користуючись нагодою, хочу запросити вас на нашу новоайдарську землю. Так, там тривають бойові дії, але там теж дуже душевні, щирі люди, які вірять у перемогу України”, – наголосив він.

До присутніх звернулися й інші високопосадовці. А після офіційної частини запалили велику ватру. На сцені продовжили виступи місцеві хорові й танцювальні колективи. Гості мали нагоду відвідати садиби з цілого регіону. Представники сіл Верховинського району частували гостей тим, що у них вдається найкраще: гуслянкою, бринзою, настоянками, голубцями, приготованими в печі, зілляником та іншими гуцульськими стравами. Традиційно на фестивалі був величезний вибір сирів, які готуються на полонині, в екологічно чистих умовах, – бринза, будз, вурда.

Та разом з тим, вівчарське ремесло нині переживає складні часи. Жителька села Стебнова Марія Федорчук, чоловік якої займається випасанням худоби, каже, що вівчарство – неприбуткова справа, відтак і кількість господарств щороку зменшується. Овець тримати не вигідно, матеріально і фізично важко, молоді господарі не хочуть цим займатися. Крім того, не всі полонини можна використовувати, деякі з них приватні, податок за їх використання великий. Здебільшого, зараз люди тримають корів.

Тим часом результати своєї важкої праці вівчарі можуть представити саме на таких заходах. Подивитися на інших і себе показати, запропонувати спробувати те, над чим стільки працювали. Представити традицію, яка живе високо в горах, на зелених полонинах, і передається з покоління в покоління вже багато років.

Ірина ФЕДОЛЯК