Побачити «допотопних» тварин Льодовикового періоду – волохатих носорогів та мамонтів, ба, навіть доторкнутися до них могли минулих вихідних всі охочі на фестивалі «ТопіаріАрт-Рауд» у селі Старуня Богородчанського району. Організатори кажуть, що фестиваль відвідали 15 тисяч осіб. Побували на ньому і журналісти «Галицького кореспондента».

Рештки носорогів та мамонтів

Село Старуня розташоване на правому березі гірської річки Бистриця Солотвинська в передгір’ї Ґорґанів. На території села ще понад сто років тому почали розробляти родовища озокериту. Саме в одній з таких озокеритних шахт у 1907 році знайшли бальзамоване тіло мамонта. Згодом у тій самій копальні на глибині 17,6 м виявили великого забальзамованого волохатого носорога. У 1908 р. експонати були направлені в музей імені Дідушицьких у Львові.

Через деякий час у ході нових досліджень в околицях Старуні знайшли ще одного забальзамованого волохатого носорога, а також рештки інших тварин: первісного бика, коня, сарни, песця.

Голова сільської ради Старуні Іван Мосюк розповідає, що зараз більшість знахідок зберігаються у музеї Кракова. Окрім цього, на території села було виявлено сліди 19 давніх людських поселень.

Та найцікавішими об’єктами у Старуні є грязьовий вулкан та соляна криниця.

Маршруткою до цілі

Доїхати до фестивалю було неважко, з Івано-Франківська та Богородчан курсували автобуси в Старуню. Щоправда, дехто обурювався через  відсутність безкоштовного проїзду. Втім, за словами Івана Мосюка, ніхто й не обіцяв, що маршрутки курсуватимуть задарма.

«Ще однією проблемою був стан самої дороги. Відремонтувати її до фестивалю нам не вдалося», – зітхає старунський сільський голова.

Зрештою, хіба в Льодовиковий період були хороші дороги?

Гостей зустрічають торгові намети та великий мамонт у стилі топіарі (фігурна стрижка дерев і чагарників). Тут продають дітям повітряні кульки, кухарі смажать шашлик та чуються звуки різних тварин, барабани, шум дерев.

Своєрідною була сцена фестивалю: її організатори обладнали у вигляді печери, в якій влаштували виступи музичних гуртів, барабанщиків та інших мистецьких колективів.

На фестивалі можна було відвідати місто майстрів та інтерактивні тематичні фотозони, послухати виступи місцевих музичних колективів і гурту “Фолькнери”. Вечір був переповнений видовищами: відбулося театралізоване шоу “Вулкан життя”, шоу мольфарів та голограмне 3D-шоу, на якому мамонти нібито заходили в Старуню.

Олень, носоріг, мамонт, кроманьйонка

Виконавчий директор Асоціації сільських, селищних рад та об’єднаних громад України і продюсер фестивалю Наталія Ключник зауважила, що закохалася в Старуню з першого погляду.

«Це маленьке гірське село, до цього часу мало хто про нього знав. Коли я вперше потрапила сюди, була дуже вражена. До цього часу я не бачила грязьового вулкана, а він – єдиний в Україні», – каже Наталія.

Розповідає, що хотіла привернути увагу до Старуні, тому разом з сільським головою зверталася до різних науковців, зокрема спілкувалася з доктором геолого-мінералогічних наук Олегом Адаменком.

«Звісно, потрібно було надати фестивалю нового колориту, адже таких заходів є багато і вони повторюються. Коли я повернулася до Києва, то звернулася в український центр культурних досліджень, і ми зібрали ще одну групу із працівників культури. Я привезла книгу, розказала, що це дивовижне село, і так народилася ідея зробити комодифікацію цієї спадщини, бо про таку історію повинна знати Україна», – розповідає про задум цього фестивалю пані Наталія.

Фестиваль планують проводити кожного року. На сьогодні у парку є чотири скульптури: мамонт (саме такого розміру, яким його тут знайшли), носоріг, олень та кроманьйонка, яка зустрічає гостей.

Наталія Ключник зауважила, що парк Льодовикового періоду тільки започатковано. Потрібно створювати нові скульптури. Для України такий парк з топіарі – новинка та дивовижа. Можливо, тому проєкт такого парку Льодовикового періоду став переможцем конкурсу «Малі міста – великі враження».

«Мені захотілося створити  парк із топіарі в Україні і поступово його наповнювати, щоб ці мамонти, носороги, кроманьйонка і олень були першими скульптурами, але не останніми», – каже Іван Мосюк.

«І чебуреки з м’ясом мамонта»

«Маємо в парку дуже цікаву кухню: у нас тут є нафтова кава, спеціальні пляцки та цукерки, і є навіть чебуреки з м’ясом мамонта! Звісно, це жарт, м’ясо не мамонта», – жартує продюсерка фестивалю.

Місцевий мешканець Ігор Григорук дуже радий, що в їхньому селі відбувається такий фестиваль, бо вважає, що про тутешні дивовижі повинен знати кожен українець.

«У нас є грязьовий вулкан, єдиний і унікальний не тільки у Карпатському регіоні, але й у світі. Добре, що є люди, яким не байдуже наше село», – з гордістю каже Ігор Григорук.

Ольга Лугів, яка приїхала на фестиваль зі Львова, зауважила, що враження від фестивалю зіпсував тільки стан дороги.

«Їхала сюди машиною, думала, не доїду, дорога вузенька, дві машини ледве могли роз’їхатися. Коли виходиш з авто, одразу стикаєшся з пилюкою, біле взуття краще не взувати. Але списую це на те, що село гірське, можливо, немає коштів на ремонт дорожнього покриття. Дуже сподобався краєвид», – розповідає Ольга.

Приїхала вона сюди з дитиною, якій сподобалося тут геть усе. Бо діти менш вибагливі. Їм досить фото з кроманьйонкою та оленем, музики, повітряних кульок і веселих ігор.

Ріта БОДНАР

Фото – Руслан Веселий