До Дня святого Валентина приурочується…

У світі й досі тривають дискусії про те, що з’явилося найпершим. Ви також підтримуєте якесь із міркувань або навіть декілька. Та наперекір усім є одна річ, яка нас об’єднує, воістину є домінантою нашого з вами існування, – це любов. Можна скільки завгодно сперечатися про те, що все пояснюється законами природи, але ж ні. Саме світле почуття любові до всього, що нас оточує, і є життям. Строкатим: добрим-поганим, веселим-сумним, бурхливих-тихим – зате таким справжнім.

Під тиском прогресу ми часто зводимо все до загальних норм, правил, закономірностей. Усе наше існування умовно поділене на періоди, які спотворюють наше світобачення. Як наслідок, ми дивимось, проте не бачимо, слухаємо, але не чуємо. Хоча насправді все те, що суспільство охрестило «буденністю», і є найціннішими моментами нашого життя.

А починається все з любові. Спочатку любов’ю оточували нас, потім ми вчилися віддавати її у відповідь. Нам ніколи не пояснювали, що воно таке, але ми вміли це відчувати. Любов можна описувати різними фізичними характеристиками: від приємного щему в грудях до всепоглинаючого тепла від обіймів. Проте ми не в змозі за допомогою слів розповісти про сакральне – те, що зароджується в душі.

Звісно ж, ви наведете мені чимало доказів про те, що любові немає, опираючись на власний гіркий досвід, або ж, навпаки, з висоти часу розповідатимете, як помилково нехтували цим почуттям у молодості. Насправді ж, якщо говорити конкретно про кохання, то воно не може бути добрим чи злим, оскільки це те, що живе всередині кожного з нас. Це нематеріальна річ, яка є ціннішою за всі скарби світу, незбагненна, як саме життя.

В ширшому розумінні любові ми вбачаємо стосунки з усім, що нас оточує. Її проявом є привітливе побажання гарного дня незнайомцю, пожертвувана на благодійність гривня і навіть висаджене дерево. Цей перелік можна продовжувати безкінечно, адже любов всеохоплююча, всепоглинаюча, вічна. Це те, що робить нас людьми, потужна сила, яка тримає на своїх тендітних плечах увесь наш світ. Тому не дайте погаснути цьому вогнику надії у ваших серцях.

 

Наталя ІВАНКІВ