Лялькарка Віра Веклич у квітні 2022 року змушена була переїхати з 4-річною донькою Надійкою із Запоріжжя на Івано-Франківщину. Жінка є не лише сертифікованим лялькотерапевтом, а й ерготерапевтом, повідомляє “Галицький кореспондент”.

Часто про пані Віру кажуть, що вона лікар для душі. Бо коли до неї приходять жінки на майстер-класи, то все робиться інтуїтивно. І у кінцевому результаті це прояв власного “я”. Якщо лялька не подобається людині, то її можна підправити і переробити.

“Коли дівчата, жінки виготовляють у жіночому колі ляльки-мотанки, то таким чином те, що всередині – виходить назовні, – розповідає Віра Веклич. – Наприклад, завелика голова у ляльки свідчить про те, що у людини забагато думок у голові. Не вдається пришити руки, означає, що всередині людини порушений її баланс. Працюю з людьми і бачу, як за допомогою лялькотерапії вони змінюються”.

Раніше Віра Веклич понад 20 років працювала на роботі, пов’язаною з рекламою. Навіть був такий період, що жінка хотіла піти жити у монастир. Вишивала бісером, хрестиком, щоб відволіктися від думок і полегшити свій на той час нелегкий моральний стан.

Але 6 років тому її життя змінилося, коли вона потрапила на майстер-клас до відомої майстрині-лялькарки Ольги Манжури. Коли пані Віра зробила свою першу ляльку, то зрозуміла, що вона може змінити всередині себе якісь моменти, зняти блоки. Каже, ляльки-мотанки переключили її.

Таке хобі захопило Віру і вона з того моменту почала займатися виготовленням ляльок, проводити різноманітні майстер-класи. До вторгнення росіян у майстрині в Запоріжжі була своя майстерня. Там вона збирала жінок та працювала з дітьми.

Про ляльки-мотанки майстриня знає практично все. Розповідає, що їх можна наповнювати навіть травами або ж ватою, натуральним невичесаним льоном. Тканина має бути натуральна – бавовна, шерсть, льон.

Майстриня з усмішкою пригадує, коли переїхавши на Прикарпаття люди спочатку не сприймали її творчість. Позаочі порівнювали її мотанки з ляльками-вуду і говорили, що вона відьма. І лише згодом, коли лялькарка почала давати майстер-класи місцевим жінкам та переселенкам, ситуація змінилася.

Нині майстриня проживає у селі Гута Солотвинської громади. Вона бажаний гість всюди і її запрошують у місцеві школи, бібліотеки та табори.

“Треба жити зараз і не відкладати життя на потім, – підсумовує Віра Веклич. – Я чекаю повернення чоловіка з фронту. Маю надію, що незабаром повернуся з дочкою назад додому. Раджу не зациклюватися на подіях, а за допомогою будь-якої творчості, зокрема і лялькотерапії, лікувати свій стан та душу”.

Мар’яна ЛОКАТИР

До теми: Не впевнена, що повернеться додому: як харківська переселенка реалізовує себе на Прикарпатті (ФОТО)