«Як новий рік зустрінеш, так його і проведеш», – стверджує чи то народна, чи то кіношна мудрість. Вибравшись із затяжного періоду новорічно-різдвяних свят, прискіпливіше озирнемося на те, що ж за цей час такого визначального сталося і як воно може нам аукнутися у прийдешньому.

Почнемо з самого початку, тобто із зустрічі Нового року, який буде роком Мавпи за східним календарем. Вже третій рік поспіль це свято родом із дитинства для українців є затьмареним. Хоча цьогоріч менше, ніж минулого року, бо війна, хоч і не зовсім, але значною мірою «заморожена». Натомість втома від довгого очікування бодай якихось змін на краще, шокуючі рахунки за тепло і газ та подекуди елементарна дурість оптимізму не додають.

Рвучи пута Путіна, іноді зопалу робимо дивні речі. Найдивнішою з таких речей на межі 2015 і 2016 років була відмова від трансляції улюбленої для багатьох передноворічної «Іронії долі…» у відповідь на антиукраїнські висловлювання акторки Тализіної. Ні, офіційної заборони комедії, здається, так і не було, але жоден з українських телеканалів її не показав. Проукраїнські та антипутінські висловлювання Лії Ахеджакової, Андрія Мягкова і, власне, режисера фільму Ельдара Рязанова, який помер наприкінці листопада, не врятували ситуацію.

Можливо, таким чином українські провідники остаточно викорчовують поспільство із колись спільного із росіянами культурного простору. Але для чого ж тоді показувати на Новий рік неймовірну кількість інших старих радянських комедій? Відповідь одна: бо над «95 кварталом» вічно сміятися не будеш. Та й показує його «1+1» мало не щодня. А ввечері 31 грудня взагалі транслював так щільно, що між виступи комедіянтів заледве втиснулося новорічне привітання президента. Той, хто вже добряче провів старий рік, міг грішним ділом подумати, що то все з одного концерту.

Іншим же масовим українським телепродуктом у святковий період – повальною  рекламою лікарських засобів, яку нинішня коаліція, попри свій намір, так і не зважилася викинути з телеефіру – особливо не понасолоджуєшся. І здоровішим від нього, на відміну від сміху, не будеш. Швидше, навпаки: надивиться народ таких роликів – і гайда самолікуватися!

Але перейдемо до іншої теми, пов’язаної і з початком року, і, не виключено, з хворобою. Мається на увазі активність Путіна, який вже з перших днів січня почав втручатися у справи України. Зокрема, в інтерв’ю німецькому таблоїду «Вild» російський президент сказав: «Відновлення повного контролю з боку України над державним українським кордоном має бути тільки після конституційної реформи».

Російський рубль гепнувся, нафта подешевшала, держбюджет очікує секвестр, а він гне своєї. Йому б спинитися, зайнятися своєю країною, облаштувати нарешті Росію, а він непокоїться долею малого не цілого світу. І біда в тому, що ніхто напевно не знає, хто стане цьогорічним об’єктом найприскіпливішої уваги Путіна: Україна, Сирія, Туреччина, Прибалтика… Ситуація прогнозована приблизно настільки, як у випадку мавпи з гранатою.

Наприкінці минулого року російський публіцист Алєксандр Скобов у своїй колонці на grani.ru писав: «Якщо нинішній світ буде «переформатований» за кресленнями путінської клептократії, людство буде відкинуте на багато століть назад. Цей новий світ буде набагато гірший і страшніший від нинішнього аж ніяк не милостивого світу. І з нього не буде куди емігрувати».

Хочеться вірити, що цього не станеться.