Нещодавно у Верховній Раді Україні відбулися парламентські слухання в комітеті з охорони здоров’я, присвячені надзвичайно актуальній проблемі як в Україні, так і в цілому світі. Йшлося про антибіотикорезистентність – стійкість мікробів до клінічно вживаних антибіотиків. Проблема не нова і характерна для багатьох країн, у тому числі й розвинутих.

Антибіотикорезистентність – це ситуація, коли сучасний антибіотик у звичайних рекомендованих терапевтичних дозах не діє, тобто згубно не впливає на життєдіяльність мікроорганізму, не призводить до його загибелі, а отже, до ліквідації запального процесу.

Глобальна загроза

Стійкість до антибіотиків сьогодні є однією з найсерйозніших загроз у сфері глобальної охорони здоров’я. Так, у вересні світові лідери на зустрічі в Організації об’єднаних націй заявили про необхідність об’єднання зусиль у боротьбі зі стійкістю мікроорганізмів до протимікробних препаратів. Уперше очільники держав-членів ООН взяли зобов’язання вжити масштабних і скоординованих заходів для боротьби з першочерговими причинами розвитку стійкості до протимікробних препаратів відразу в кількох секторах, зокрема у сферах охорони здоров’я, охорони здоров’я тварин та в сільському господарстві.

За словами обласного позаштатного алерголога Маріанни Деркач, стійкість бактерій до антибіотиків зростає з кожним роком. Мікроорганізми набувають нових видів резистентності, спектр дії протимікробних препаратів постійно звужується. Причиною цього стало надмірне і безконтрольне застосування антибіотиків у медицині, ветеринарії та сільському господарстві, а також їхнє потрапляння у ґрунт і воду.

За оціночними даними Експертної комісії по боротьбі з антибіотикостійкими бактеріями (США), у світі щорічно використовується близько 73 мільярдів разових доз, або 300 тисяч тонн антибіотиків. Генеральний секретар ООН звернув увагу світової спільноти на те, що, за даними оцінки ситуації у цій сфері, щорічно у світі понад 200 тисяч новонароджених помирають від стійких до антибіотиків інфекцій. Крім того, в 105 країнах світу зареєстровано туберкульоз із мультирезистентною стійкістю, в Африці наростає епідемія антибіотикорезистентного тифу, в басейні Меконгу поширюється стійкий до препаратів збудник малярії, і в усьому світі зростає стійкість до антиретровірусної терапії. Високий рівень резистентності спостерігається серед таких поширених захворювань, як пневмококова пневмонія, гонорея, післяопераційні інфекції тощо.

ВООЗ проводить глобальну кампанію «Антибіотики: використовуйте обережно!», яка закликає громадськість, уряди, працівників охорони здоров’я та сільського господарства вживати заходів для вирішення цієї нагальної проблеми.

Глухий кут

Як зазначає завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ІФНМУ Іван Тітов, ситуація настільки серйозна, що ми підходимо в доантибіотичну еру. «Всі антибіотики, які є в нашому розпорядженні, діють не так, як заявлено, – каже лікар. – Більшість мікробів, які є в лікувальних закладах, не сприймають антибактеріальний вплив».

Іван Тітов показує папку із висновком бактеріологічної лабораторії. Близько 15 років кафедра анестезіології та інтенсивної терапії ІФНМУ займається проблемою антибіотикорезистентності. «Ми ведемо так званий мікробіологічний паспорт відділу, на базі якого працює кафедра, – пояснює професор. – Тобто у всіх хворих, які у нас лікуються, медики відбирають матеріал (харкотиння, сеча, кров) і проводять бактеріологічне дослідження. Воно виконується силами двох лабораторій: кафедри мікробіології та на базі обласної клінічної лікарні». Відтак лікарі знають, які мікроорганізми живуть у відділенні, до яких антибіотиків вони чутливі, і з огляду на це користуються такими антибіотиками, які були б ефективними для пацієнтів.

Професор наголошує, що такий мікробіологічний паспорт повинен мати кожен відділ, перш за все, хірургічний, травматологічний, опіковий і, безумовно, відділення інтенсивної терапії.

Таке відслідковування дозволяє медикам розуміти не тільки те, що наразі відбувається з мікрофлорою, але й те, як вона видозмінюється, і зокрема її чутливість до антибіотиків упродовж років.

«Зараз бачимо, що 80% усієї мікрофлори у відділенні, яка впливає на хворих, є поліоантибіотикорезистентною, – каже Іван Тітов. – На першому місці стоїть синьогнійна паличка, на другому – клебсієла пневмонія, на третьому – ацинетобактер, на четвертому – кишкова паличка. Ці чотири мікроорганізми є домінуючими серед грам-негативних бактерій, які проявляють високу антибіотикорезистентність. Навіть сучасні антибактеріальні препарати часто безпорадні, коли у пацієнта є один із цих мікробів. Крім того, на жаль, останніми роками все частіше трапляється, що в одного пацієнта висівається одночасно кілька таких мікробів».

Таку клінічну ситуацію завідувач кафедри називає терапевтичним глухим кутом. Адже лікувати такого хворого надзвичайно складно – медики розуміють, що в їхньому арсеналі немає дієвих ліків, які б здатні були подіяти на флору. В такій самій ситуації опинялися лікарі в ті роки, коли взагалі ще не було антибіотиків.

Стратегічні заходи

Аби хоч якось впоратися з розвитком антибіотикорезистентності, необхідно впорядкувати призначення антибіотиків. Наприклад, у багатьох закордонних клініках це питання вирішується таким чином, що в розпорядженні лікарів є лише кілька антибіотиків, які вони можуть призначити в ургентній ситуації, коли пацієнту вкрай потрібен антибіотик. Усі інші призначення антибіотиків здійснюються за участю клінічного фармаколога або мікробіолога. Без його участі не призначають жоден антибіотик, особливо широкого спектру дії. Адже адміністрація лікувального закладу, та й уряди країн загалом усвідомлюють, що це призведе до наростання проблеми антибіотикорезистентності.

«Окрім цього, треба заборонити вільний продаж антибіотиків, – додає Іван Тітов. – У багатьох закордонних аптеках без рецепту лікаря неможливо купити навіть очні краплі з антибіотиком, не кажучи вже про препарат для системного вживання».

Також професор наголошує на обов’язковому веденні у відділеннях медзакладів відповідного обліку, який дасть змогу знати, які мікроби там живуть і до яких антибіотиків вони чутливі. І саме ці препарати мають використовуватися в клінічній роботі, а всі решта повинні бути строго виключені з ужитку.

Така стратегія має своє підтвердження. Близько 15 років тому лікарі припинили користуватися такими антибіотиками, як «Тетраолеан», «Олеандоміцин», «Морфоциклін», «Канаміцин», «Гентаміцин». Уже через десятиліття результати мікробіологічних досліджень показують, що теперішні мікроорганізми проявляють високу чутливість саме до цих препаратів. Таким чином, це ще один ефективний шлях – на якийсь час відмовитися від певного асортименту антибіотиків, а це призведе до того, що флора знову стане до них сприйнятлива.

Ще один метод, який дозволить мінімізувати антибіотикорезистентність, – припинити використання таких комбінацій антибіотиків, які викликають перехресну стійкість. Перш за все, йдеться про стійкість до карбапенемів – високодієвих антибіотиків, які широко використовуються в усьому світі.

Дорога боротьба

За ініціативою ВООЗ, другий Всесвітній тиждень правильного застосування антибіотиків провели з 14 по 20 листопада. Акція спрямована на підвищення обізнаності із зазначеної проблеми та на пропаганду правильного використання антибіотиків. Глава ВООЗ назвала боротьбу зі стійкістю мікроорганізмів до протимікробних препаратів фундаментальною загрозою здоров’ю, розвитку і безпеці людини. Антибіотикорезистентність є значною економічною проблемою.

За даними ВООЗ, тільки у ЄС вартість лікування резистентних патогенів оцінюється приблизно в 1,5 млрд. євро на рік. Комітет з оцінки технологій США підрахував, що витрати на управління антибіотикорезистентністю у Сполучених Штатах становлять 0,1-10 млрд. доларів США на рік.

У зв’язку з цим держави-члени ООН у спільній заяві взяли на себе зобов’язання розробити національні плани дій з протидії стійкості мікроорганізмів до антимікробних препаратів на основі глобального плану, представленого ВООЗ у 2015 році, зокрема посилення моніторингу за інфекціями, стійкими до антибіотиків, і контролю застосування антибіотиків у медицині, ветеринарії і сільському господарстві, а також зростання міжнародного співробітництва та фінансування.

Як зазначає Маріанна Деркач, в Україні не існує національної стратегії та плану дії з обачного використання протимікробних агентів у медицині людини та ветеринарній медицині; із запобігання та контролю за стійкістю до протимікробних препаратів; погано врегульовано питання щодо призначення ліків; епіднагляд за патогенами, протимікробною резистентністю існує в дуже обмеженому обсязі, а за деякими інфекціями у закладах охорони здоров’я взагалі відсутній. Також в Україні наразі відсутня національна стратегія або ефективні програми епідеміологічного нагляду та контролю за інфекційними хворобами, пов’язані з наданням медичної допомоги.

Офіційна статистика в Україні, на жаль, не відображає глибини проблеми поширення інфекцій, що передаються при наданні медичної допомоги. За статистикою, в країні реєструються близько семи тисяч випадків внутрішньолікарняної інфекції щороку, розрахункова кількість яких складає, за різними даними, від 250 до 800 тисяч випадків на рік.

Наталя МОСТОВА