Окрім очільника Калуської громади, учасниками були керівники міст Хмельницького, Ковеля, обласного центру Миколаєва, керівництво міністерств енергетики, захисту довкілля, розвитку громад.
На конференції Андрій Найда провів безліч зустрічей з очільниками інших держав, де розповідали про ситуацію в Україні, переконували про важливість продовження фінансової підтримки держави.
У складі делегації були англомовні мери – керівники міст, до спілкування з якими представники інших держав йшли більш охоче.
Як зазначив мер Калуша, на панельній дискусії він презентував Калуську громаду, де розказував про плани стати екоіндустріальною столицею західної України. Також про її інвестиційну привабливість, про заходи у виконанні поставлених нам доручень Єврокомісії стосовно декарбонізації, кліматичної нейтральності.
“Про Калуш тепер знають в усьому світі, і тому промоція нашого міста на міжнародній арені скоро дасть дуже потужний результат через залучення в нашу економіку інвестицій, грантів. На конференції отримали декілька цікавих пропозицій, які вже починаємо опрацьовувати”, – додав очільниу Калуша.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи