Василь Ткач пішов захищати свою сім’ю та державу від російських загарбників у перші дні великої війни.
Про зустріч Героя повідомили на сторінці Болехівської міської ради.
Військовий служив стрільцем-помічником гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини А0296.
Боєць воював з окупантами у лавах Збройних Сил України на найгарячіших лініях фронту.
Вірний військовій присязі, виявивши мужність і стійкість, загинув 2 травня під час наступальних дій противника на позиціях ЗСУ поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області при здійсненні заходів з оборони України.
Сьогодні, 15 травня 2024 року, 30-річний Василь назавжди повертається у рідне село.
Зустрінуть захисника орієнтовно о 19:30-20:00 у Болехові. У цей час мешканців громади просять організуватися у коридор слави вздовж вулиць міста та сіл громади, якими проїжджатиме траурний кортеж.
Траурна колона із тілом загиблого воїна виїде з м.Долини (орієнтовно о 19:15) і рухатиметься вулицями:
– Данила Галицького;
– Площа Івана Франка;
– Коновальця;
– село Тисів;
– село Бубнище.
“Прийдіть вшанувати воїна світла, котрий захищав кожного з нас, та підтримати родину в цей нелегкий час. Усім серцем поділяємо біль втрати. Підтримуємо родину в жалобі”, – звертаються до мешканців громади.
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного