Василь Ткач пішов захищати свою сім’ю та державу від російських загарбників у перші дні великої війни.
Про зустріч Героя повідомили на сторінці Болехівської міської ради.
Військовий служив стрільцем-помічником гранатометника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини А0296.
Боєць воював з окупантами у лавах Збройних Сил України на найгарячіших лініях фронту.
Вірний військовій присязі, виявивши мужність і стійкість, загинув 2 травня під час наступальних дій противника на позиціях ЗСУ поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області при здійсненні заходів з оборони України.
Сьогодні, 15 травня 2024 року, 30-річний Василь назавжди повертається у рідне село.
Зустрінуть захисника орієнтовно о 19:30-20:00 у Болехові. У цей час мешканців громади просять організуватися у коридор слави вздовж вулиць міста та сіл громади, якими проїжджатиме траурний кортеж.
Траурна колона із тілом загиблого воїна виїде з м.Долини (орієнтовно о 19:15) і рухатиметься вулицями:
- Данила Галицького;
- Площа Івана Франка;
- Коновальця;
- село Тисів;
- село Бубнище.
"Прийдіть вшанувати воїна світла, котрий захищав кожного з нас, та підтримати родину в цей нелегкий час. Усім серцем поділяємо біль втрати. Підтримуємо родину в жалобі", - звертаються до мешканців громади.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п