Учнями тут стають у два роки, а через кілька місяців малеча вже може грати на концерті. І для цього не потрібні особливі здібності – грати на скрипці під силу кожному. В альтернативній музичній школі за методом Сузукі вчать навіть дітей із вадами розвитку. Батьки кажуть, що унікальна методика робить дива з їхніми дітьми. І йдеться не лише про музику.

Це неможливо

10-річна франківка Катруся Магас грає на скрипці, і це шокує майже всю родину, але найбільше – лікарів, вони кажуть, що це неможливо. Катя –особлива дитина: у три роки у неї діагностували затримку розвитку, потім ДЦП і рідкісну генетичну хворобу. 

Дівчинка навчається за методом Сузукі півтора року. Катя добре сприймає звук, особливо під час індивідуальних уроків. Дитина швидко втомлюється, але дуже старається – понад усе хоче творити гарний звук.

Її мама вражена результатами. Йдеться не лише про музику. На початках дитина навіть голову не могла правильно повернути. Суттєві зміни помітні в її психічному розвитку: наприклад, Катруся вже може сама зав’язати шнурівки, чітко розуміє і виконує логічну послідовність дій у звичайних побутових речах. Так, вона вже знає: аби поїсти, треба підійти до стола, відсунути стілець, сісти на нього, взяти ложку…

Мама переконана, що справа саме в заняттях у музичній школі, точніше, в дивовижній методиці, котра гармонійно розвиває не лише здібності до музики, але й саму особистість.

Все навпаки

Метод Сузукі, який ще має назву «метод рідної мови», зараз дуже популярний у світі. Японський педагог і скрипаль Шинічі Сузукі створив свою методику в 30-х роках минулого століття, аби навчити грі на скрипці будь-яку дитину. Він вважав, що всі діти талановиті, але кожна вчиться і розвивається зі своєю швидкістю. Відсутність педагогічного тиску, доброзичлива атмосфера на уроках за методикою Сузукі сприяє насамперед вихованню любові до музики на все життя.

Ідея прийшла в дорослому віці, коли Сузукі почав вивчати німецьку мову. Скрипаль зауважив, що хоча йому самому мова давалася дуже важко, але маленькі діти опановували її надзвичайно швидко. Японець припустив: мозок дитини влаштований таким чином, що дозволяє їй скоро вивчити розмовну мову, лише слухаючи і повторюючи те, що чує. Після цього Сузукі усвідомив, що музична мова так само базується на звуках, тож мозок дитини, мабуть, може скористатися тими ж механізмами. Почавши займатися з маленькими дітьми, японець підтвердив правильність свого припущення.

«Світові фахівці кажуть, що скрипалі, які навчалися за методом Сузукі, вирізняються. Найперше чистою інтонацією і дуже красивим звуком», – розповідає киянка Наталя Коптєнкова.

У 2018-му вона була першою, хто в Україні почав навчати за методом Сузукі. Після 20 років роботи в класичній музичній школі пані Наталя бачила, що деякі моменти в системі навчання потребують змін.

 Донотне навчання

«У класичній музичній школі найперше починають вчити ноти. А за методом Сузукі все навпаки, – пояснює викладачка Софія Федорович. – Японець зробив відкриття, порівнявши гру на музичному інструменті з вивченням рідної мови. Адже коли діти тільки вчаться розмовляти, то спершу пробують казати слова, речення, і лише потім опановують літери і читання».  

Сузукі взяв це за основу свого методу: спершу йде донотний період, тобто перш, ніж вивчити ноти, малюки вчаться грати на музичному інструменті – так у них по-іншому працює пам’ять. Тому діти, які навіть кілька років грають на скрипці, можуть зіграти напам’ять весь пройдений репертуар. На усіх концертах за методом Сузукі діти не грають по нотах, а виконують усе напам’ять. А ось у класичній школі дуже часто діти відіграли концерт і через кілька місяців усе забули.

Ранній вік

За методом Сузукі можуть навчатися дітлахи з двох років, тоді як у традиційній школі – з шести-семи. Причому не треба проходити ніякий відбір, завдаючи дитині стресу.

Постійне прослуховування

Вчителі методу Сузукі наголошують на важливості грати щодня. Також удома треба прослуховувати музичний матеріал, який діти ще тільки будуть вивчати.

Діти навчаються розмовляти, коли постійно слухають мову батьків. Сузукі запропонував перенести цю ідею на музичну освіту: оточити дитину з народження якісним музичним фоном. Чим частіше діти слухають музику, тим простіше їм навчитися грати на інструменті.

Групові заняття

Традиційна методика виховує насамперед солістів. А за методом Сузукі гра в ансамблі обов’язкова з перших уроків. Навіть найменші відвідують ці уроки, намагаються повторювати за більш досвідченими учнями.

Репертуар

Для кожного інструмента в школах Сузукі існує однаковий репертуар. Діти в усьому світі вчать однакові твори. Репертуар побудований з поступовим наростанням складності та з підготовкою до складнощів у майбутніх творах.

Залучення батьків

Найголовніша відмінність школи Сузукі від класичної школи – участь батьків. Їхня роль майже така сама, як і вчителя. Викладач бачить учня лише двічі на тиждень, а головна робота, за яку відповідальні батьки, має відбуватися вдома.

Саме з навчання батьків усе починається. Спершу дорослі на місяць стають учнями школи, і лише потім – діти. Суть у тому, що тоді малеча дійсно захоче грати на скрипці – як мама чи тато.  

«Хтось із батьків повинен ходити з малюком на всі заняття, робити нотатки, займатися з дитиною вдома, – каже Софія Федорович. – Батьки стають домашніми вчителями. Фактично йдеться про занурення в музику всією сім’єю, коли для дитини треба створити вдома музичне середовище».

Як зазначає викладачка, скрипка – найскладніший інструмент. Тому дітлахи-початківці зазвичай не бачать у грі на скрипці нічого цікавого. Особливо, коли під підборіддя кладуть дерев’яний інструмент. А коли дають їм палицю-смичок, скрипка починає ще й тиснути. Крім того, на початках скрипка звучить зовсім не так гарно, як у викладача. Тому дуже важливо, аби батьки постійно були поряд і підтримували.

Неможливо змусити

В альтернативній школі за методикою Сузукі чекають дітей і дорослих від 2 до 99 років. Викладачі проходять міжнародну сертифікацію за кордоном. У навчанні використовують цілий арсенал цікавих підходів до дітей, аби з часом у них не переставали горіти очі до музики, як це часто буває в класичній школі.

У цій студії немає академічних концертів, технічних заліків та іспитів, натомість грають гами, етюди і виступають. Є концерти в різні пори року, костюмовані уроки, і тут приймають різних гостей на воркшопах.

На заняттях відсутній примус: якщо дитина втомилася чи не має настрою, то може перепочити. Якщо дуже захочеться, то діти можуть грати лежачи чи стоячи на кріслі – аби розслабити тіло. Бо у розслабленому стані звук музичного інструмента кардинально інший, ніж під час напруження. І діти це чують.

Обоє дітлахів франківки Людмили Лінник почали навчатися за методом Сузукі з раннього віку: Михайлик у три роки, Дмитрик – у чотири. Хоча спочатку мама ставилася до цієї затії скептично: «У нас вся сім’я музикантів. Я добре знаю, яка це титанічна праця, а вони ж малі діти. Але довірилася викладачці. І вже на першому ж занятті Дмитро почав співпрацювати, усміхатися, і я дуже здивувалася, бо він – досить закрита дитина».

Людмила Лінник не прагне, аби її діти обов’язково стали професійними музикантами, але хоче, щоб їх виховувала добра музика.

«Метод Сузукі – це певна філософія виховання людяності, а не гонитва грати краще від усіх, – говорить Софія Федорович. – Ми маємо поважати і любити одне одного і любити музику. Це не про конкуренцію, а про співпрацю». 

Шинічі Сузукі у своїй книзі «Виплекані любов’ю» писав, що його мета – зробити з дитини не музиканта, а хорошу, шляхетну людину: «Не вимагайте від дитини, щоб вона стала професіоналом і заробляла музикою великі гроші. Людина з добрим і чистим серцем завжди знайде своє щастя».

Японець казав, що, полюбивши якісну музику, його учні будуть прагнути до краси та гармонії у всіх сферах життя: «І якщо вся нація візьметься за правильне виховання дітей, то, можливо, вдасться уникнути війни».

Наталя МОСТОВА