Івано-Франківськ я побачив уперше рік тому. Був у місті у справах, але, якщо чесно, підшукував собі місто для життя. Він мені не сподобався з першого погляду. Купа незрозумілої реклами, купа яскравих «азійських» вивісок. Надворі було холодно і йшов дощ. Як мені тоді здалося, це нормальна постійна місцева погода. Зараз я так не думаю. Зараз я впевнений, що Франківськ – це комфортне та приємне місце для сімейного життя та виховання дітей.

Але на той час у Франківськ я приїхав з Донецька та Львова. На довоєнний час це були єдині два європейських міста нашої країни, тому мене можна пробачити. Після першого візиту до Франківська я на півроку поїхав з нього і за цей час поїздив країною. Бачив багато міст і можу переконливо стверджувати: Франківськ набагато краще місто за більшість тих, у яких я побував.

По-перше, тут дуже приємні люди. Можливо, це звучатиме дещо крамольно, але ментальність саме франківських людей мене, донеччанина, задовольняє. Ця ментальність дуже схожа на ментальність донеччан та мешканців Донецької області (не Луганської). Мені легко з цими людьми. Але зауважте, що все сказане стосується суто Івано-Франківська та його мешканців. Бо в області та серед приїжджих контингент зовсім інший. Я пов’язую це з тим, що дуже довго «совок» замішував місцевих з «понаєхавшими» військовими, фахівцями з різних сфер і т.д. (так само, до речі, було і на Донбасі).

За моїм відчуттям, в Івано-Франківську близько 20% російськомовних. Я враховую і тих, для кого українська хоч і основна, але друга мова. Тепер можна перейти до міста і назвати його плюси та мінуси. Спочатку мінуси, бо їх небагато і їх я вже майже всі назвав. Це повсюдна і безсистемна реклама, потворні вивіски, дуже часті грози (я стільки зіпсованої через грозу техніки ще ніде не бачив), мінлива погода (то дощ, то сонце), відсутність або практична відсутність соціального транспорту після 9-ї вечора, тупикова гілка залізниці, в якій треба робити коло, щоб виїхати на схід, убиті дороги в області, ну, і головне – низькі зарплати. В принципі, це все.

Тепер не мінуси і не плюси, а просто констатація фактів, які є нормальними для всієї нашої країни, крім Донецька і Львова або тільки Львова: люди викидають сміття, не дивлячись куди, люди курять у чергах, на зупинках, у приміщеннях, біля парадних входів і т.д.

А тепер плюси: історичний центр міста, гарні двори, чисті та не смердючі під’їзди, клімат, що дозволяє ходити по траві, а вона не витоптується, чарівна природа навколо й у самому місті, комфортний (так-так, не дивуйтесь) транспорт (але якщо не брати до уваги Пасічну). Все розміщене компактно і поруч, тож мені як людині з великого міста дуже кайфово, що на роботу можна ходити пішки, навіть живучи за містом, а всі установи розташовані максимум за 15 хвилин ходу одна від одної.

Великий плюс Івано-Франківська – багато кав’ярень та різних генделиків, де можна за 30-50 гривень перекусити. Саме тому тут не розвинений фаст-фуд, бо тут просто не прийнято їсти на вулиці, якщо можна за ці гроші посидіти у кафе. Тут я, великий поціновувач морозива, з’їв найсмачніше морозиво у своєму житті!

Мені сподобались фестивалі, які тут відбуваються чи не кожних вихідних. Тут дуже ввічливі водії, які пропускають на переходах та добре поводяться на дорозі. Але менше з тим, як кажуть місцеві. Можна довго говорити й про інші речі, але це будуть не плюси, а просто нормальні ситуації. Прийом у лікарні, який набагато краще організований, ніж в Донецьку, Харкові, Одесі. Прийом у держустановах, де є чітко зрозумілі часові рамки, впродовж яких тебе приймуть, і т.д.

Підбиваючи підсумки, хочу просто поділитися відчуттям. Якщо у Києві, Одесі, Харкові та інших містах я відчував себе чужим, то тут якось одразу відчув «зону комфорту», і головне, що продовжую її відчувати, і це відчуття тільки зростає. І сумуючи за довоєнним Донецьком та розуміючи, що таким, яким він був раніше, він вже не буде, і люди такими вже не будуть, я радий, що після брудної і кримінальної Одеси, наркоманського Харкова, норовливого і постійно на понтах Дніпропетровська, невиразного Києва, який давно втратив своє обличчя, непривітного для життя Львова мене занесло в цей куточок України, де комфортно донбасівцю, який не зрадив своєї країни. Як складеться життя і куди заведе – невідомо, але ви, дорогі читачі, радійте, що живете в такому комфортному і файному місті – Івано-Франківську.