Знаєте, чому потужність автомобілів досі вимірюють у кінських силах? Бо Штутґарт, в якому народився автомобіль, пов’язаний з кіньми ще більше, ніж з мерседесами. Адже назва міста складається з двох слів: Stute – кобила і Garten – сад. На гербі Штутґарта здиблений кінь – чи, радше, таки кобила – з пишною гривою й розкішним хвостом. Як усе починалося? Римський військовий табір Канштадт був на березі Некару вже на початку нашої ери, але у десятому столітті кілька кілометрів західніше виник Штутґарт, з часом просто поглинувши римську колонію. Згодом у Канштадті знайдуть потужне джерело мінеральної води, й він знову вийде з затінку. Зараз тут найбільші терми Західної Європи. Загалом у Штутґарті тринадцять джерел з лікувальною мінеральною водою.

Незвичайність Штутґарта починається уже з системи його координат: рельєфу й клімату. Із західного боку місцевість відмежована грядою Шварцвальду, південніше лежить гірський масив Швабський Альб. Тепло, долина Некару захищена від вітрів. В одному місці численні пагорби  утворюють котел, в якому лежить центр Штутґарта, але вже у вісімнадцятому столітті на дні котла місту бракне місця, й воно починає пнутися на пагорби, садячи на них не лише виноградники, але й масивні монументальні кам’яниці. Пагорбів – більших і менших – десятки. На їх вершинах зазвичай розташоване щось особливе: обсерваторія, телевежі (їх тут щонайменше дві), китайський сад, вілли відомих людей, зрештою, цвинтарі.

Ми в Швабії, в землі, офіційна назва якої – Баден-Вюртемберґ – завдяки своїм численним мінеральним джерелам починається зі слова «Baden» – купелі. У нас їх прийнято називати мінеральними курортами. Швабія здавна була «на слуху» в галичан, зокрема й тому, що галицьких німців, які жили у нас до 1939 року, називали швабами, хоч далеко не всі вони походили з цих країв. Однак великої помилки тут немає, бо шваби – так би мовити, найнімецькіші з усіх німців. Чесноти, що традиційно вважаються німецькими, – працьовитість, дисциплінованість, акуратність і ретельність – у випадку швабів треба множити мінімум на два. До того ж, шваби дуже заощадливі й тримаються на відстані від чужих. Швабом може вважатися лиш той, хто володіє швабським діалектом, який за межами Швабії розуміє мало хто. Усе, на що шваби спрямовують свої зусилля, має бути капітальним й ужитковим, найвище цінується раціональна й невтомна праця. Але  й  споживанням її плодів не нехтують. Шваби люблять ситі гедоністичні бенкети, у них довго трималася традиція, так добре відома галичанам: варіння повидел й щедрі закрутки на зиму.

І, звичайно ж, вино. Винні тераси займають два відсотки площі міста Штутгарта.  У Баден-Вюртемберзі надають перевагу червоним винам, в них тут знають толк. Добра їжа й помірна кількість вина утримують людину в стані задоволення – ось така нехитра філософія.

У шістнадцятому столітті в Баден-Вюртемберзі утверджувалася Реформація. Мабуть, описана вище ментальність сформувалася через суворе дотримання вимог протестантської церкви. Протестантський пієтизм вимагав від вірян перш за все слідувати релігійному обов’язку, бути благопристойним, скромним і наполегливо працювати. Цей світогляд сприяв зростанню добробуту, незважаючи на досить турбулентні часи. Пієтизм впливав на творчість багатьох тутешніх митців 18-го й 19-го століть. Він відчутний у філософії Геґеля й Канта, у віршах Фрідріха Гьольдерліна й у прозі Германа Гессе.

Мабуть, без нього не було б і того, з чим асоціюється Штутґарт насамперед: автомобіля Mercedes-Benz. В кінці 19-го століття Готліб Даймлер заснував фірму з виготовлення двигунів, а Карл Бенц розробив перший вдалий автомобіль, який такі двигуни передбачав. Вони вже не хотіли задовольнятися кіньми, яких у Штутґарті не бракувало… Потім у їхньому колі з’явився спритний австрійський підприємець і сентиментальний тато Еміль Єлінек й охрестив марку автомобілів, які продавав, іменем своєї малолітньої доньки Мерседес, що з іспанської означає «милість». До речі, особливої милості Мерседес не зазнала: вона померла, не доживши до сорока років, й ніколи не володіла автомобілем.

Музей  Mercedes у Штутґарті справляє незабутнє враження. Закручена спіраллю футуристична споруда, в центрі якої велетенський голл й фантасмагоричні ліфти, що доправляють численних гостей до верхнього витка триярусної спіралі, звідки й починається неймовірна експозиція. Сотні найрізноманітніших автомобілів славної марки, серед яких ретрораритети й папомобіль…

Не забували в Швабії й про мир і злагоду: в середині 19-го століття біля замку в центрі Штутґарта в честь короля Вільгельма І поставили ювілейну колону, на якій височіє богиня злагоди Конкордія, вона ж – Гармонія. Здавалося б, так розумно організоване життя триватиме довго й щасливо. Але з суспільним й економічним розвитком Німеччина впала в спокусу гордині, накликавши біди на цілий континент. Під час Другої світової війни на підприємствах Даймлера й Бенца працювали мільйони примусових робітників зі Східної Європи, серед яких левова частка українців. Якщо ви зацікавитеся історією міста, то обов’язково почуєте про те, що капітальні підземні тунелі в центрі Штутгарта копали російські полонені. Але фатальне непорозуміння полягає в тім, що ці полонені були не російськими, а радянськими, отож українців серед них теж не бракувало.

У другій половині 1944 року Штутґарт неодноразово бомбардувала британська й американська авіація. Ударів завдавали здебільшого по стратегічних об’єктах, звісно, насамперед по підприємствах автомобільної галузі. Було розбомблено більше 50% будівель міста, в основному тих, що розташовувались у котлі, в самому історичному центрі. Здавалося, автомобільні підприємства більше ніколи не зіпнуться на ноги. Маєстатичні вілли й кам’яниці на схилах пагорбів в основному вціліли. Як і дещо віддалені від центру райони з оригінальною архітектурою, наприклад, Остенд, в якому виразно вчувається подих соціалізму, але культивованого, на швабський лад. Або вулиця й площа Бісмарка, де височать монументальні фортеці, зведені на початку 20-го століття в стилі модерн, як його розуміли шваби.

Звісно, Штутґарт володіє й іншими численними скарбами. Можна розповідати про вміння досить герметичних швабів давати собі раду з тим, що 44% мешканців Штутґарта мають іноземне походження. Про українську громаду й греко-католицьку церкву. Про затяжне й скандальне будівництво вокзалу. І про те, що швабами були не лише засновники Bosch i Porsche, але й доктор Фаустус, який народився неподалік від Штутґарта.