Микола Панаков народився 7 вересня 1960 р. в Підмосков’ї (Росія). У 1987 р. закінчив художньо-графічний факультет Івано-Франківського педінститу (нині ПНУ ім. В. Стефаника), де викладали М. Фіголь, М. Щебряков, Г. Марченко, М. Вільшук, С. Топоркова. Ще студентом (з жовтня 1986 р.) розпочав педагогічну практику як керівник гуртка образотворчого мистецтва при МСЮТі, а в 1987 р. створив художню студію «February». У лютому 1987 р. на базі дитячого клубу «Ентузіаст» була організована перша виставка творчого об’єднання художників, куди входили М. Щерб’як, Г. Ступарик, В. Задерей, О. Крушельницька-Панакова, М. Панаков та учні студії.

Панаков – неодноразовий учасник міжнародних івано-франківських бієнале, учасник виставки «Арт-міф-2» (Москва, 1991) та виставок міжнародної асоціації «Мистецтво народів світу» в Москві та країнах СНД. У 1996 р. створив центр «Паралельне мистецтво 10х10+1», у 1997 р. – куратор і учасник бієнале «Імпреза-97» та арт-шоу «Репетиція Паралельного мистецтва 10х10+1» (кінотеатр «Космос»), у 2000 р. – організатор і учасник виставки-акції «Паралельне мистецтво 10х10+1» (1+10х10) в обласній Спілці художників України. Багаторазово проводив персональні виставки, брав участь у благодійних виставках-аукціонах. У 2000-2001 рр. розробив новий глобальний філософсько-мистецький напрямок – гіперфутуризм, маніфест і кодекс честі гіперфутуриста.

Вже 30 років Микола Панаков плідно виховує юних художників. З 2016 р. свої роботи підписує артистичним іменем El UKRAINE. Живописні полотна Панакова є в приватних та музейних колекціях у багатьох країнах світу.

 

– Ми розмовляємо після виставки абстрактного мистецтва, що тривала 12 днів. Як би ти прокоментував те, що відбулось?

Після 17 років відсутності потужної виставкової діяльності це перша виставка, де за мету було поставлено зібрати команду, зрозуміти, хто чим живе (у творчому плані), та організувати більш значиму виставку за напрямком абстрактного мистецтва та арт-бізнесу.

– Чому в місті нема художників-абстракціоністів (чистих), не модно?

У нас є потужні абстракціоністи, і це підтверджує наша виставка. Вся справа – в об’єднанні всіх зацікавлених сторін: художників, мистецтвознавців, журналістів, людей бізнесу та влади.

– З’ява нових імен на виставці – ознака оптимізму чи тимчасовість?

Оптимізму. Ми вміємо і хочемо працювати з людьми.

– На виставці були роботи не зовсім абстрактні, проглядалися пейзажі, натюрморти. Це недогляд тих, хто відбирав?

Я є куратором виставки. Мої тактичні і стратегічні дії лежать у площині моєї творчої кухні виставкової діяльності. Щодо чистоти абстрактного мистецтва, то без розвитку воно давно б загинуло.

– Які перспективи нефігуративного живопису в Україні? 

Нефігуративне мистецтво – то дуже вузький потічок сучасного мистецтва, який не є океаном абстрактного мистецтва. Але він має право на існування.

– Абстракція – забавка для інтелектуалів, естетів, неучів, елемент декору інтер’єру? Під шпалери картинка? Розмова з глядачем мовою кольорів і символів? Чи це певною мірою «розвод» публіки для збудження потрібних митцеві реакцій?

Саме поняття «абстракція» – це абстрагування поглядів, думок на більш високому рівні розвитку суспільства, державотворення, науки, культури. Ми за чистоту цього напрямку в плані передових, незакостенілих поглядів і вмінь, вираження нового часу новими засобами абстрагування.

– Вже 30 років ти працюєш як педагог з дітьми у своїй студії-майстерні «February», який висновок ти зробив для себе як художник за цей час?

Педагогічна діяльність не дає можливості накопичення легіону тарганів у голові художника Панакова. Специфіка діяльності «сам-на-сам» при створенні твору загрожує депресією і деградацією.

– Чи потрібно всіх дітей (наголошую, всіх!) вчити малюванню, чи потрібен відбір? За якими ознаками ти розпізнаєш талант?

Особистість без знань основ духовності, образотворчого мистецтва, музики, пластики, декламації, поезії, математики, мов та інших наук не є сучасною, передовою, інтегрованою особистістю як такою. Стосовно талантів – то від Бога. Наше завдання не закопати його, а виявити, розвинути, зберігаючи при тому в учні своє бачення.

– Гіперфутуризм, за засновником П’єрджорджо Колаутті, це стиль, в якому образні елементи приховані під символами, що відображають холод сучасного технологічного світу, і до дослідників якого, як я розумію, належиш і ти як митець. Можеш детальніше розповісти про суть цього методу і як він впливає на глядача?

Основоположник гіперфутуризму – ваш покірний слуга Панаков Микола Федорович, який заснував і розвиває його ще з 2000 року. Де-юре патенту не маю. Маю за свідка лише Бога і своїх друзів.

Це не вузький напрямок, а цивілізаційне бачення на тисячу років розвитку людства і його творчої діяльності у всіх сферах буття цивілізації. Який холод може бути в моєму гіперфутуризмі, коли творчість є домінуючою складовою? Подальші самозванці гіперфутуриму довіряють роботам нового покоління створювати, експериментувати і змушують довіряти роботам, яких вони породили. В цьому плані людство може зіткнутися з небезпекою свого існування, яка виходитиме від некерованих високоінтелектуальних роботів, які в чомусь перевищуватимуть людину.

– Наскільки ти вкорінений у місто як митець і як житель?

В краплі побачити океан і краплю в океані. Лозунг, який спрацьовує, де б ти не проживав. Хоча для арт-бізнесу потрібна розвинута інфраструктура, якої в Івано-Франківську немає.

– Ти візуаліст, художник, митець. Що коле тобі око в навколишньому просторі взагалі і в просторі нашого міста зокрема, а що тішить око?

Загальний рівень культури бажає бути кращим. Втішає те, що життя продовжується, і варто витрачати зусилля для його розвитку.

– Де можна знайти в музиці чи в літературі живопис, а де в живописі музику чи літературу, на твій погляд?

Все гармонійно поєднане у справжньому гіперфутуризмі.

– Зміг би ти сформулювати своїх п’ять постулатів як художник і п’ять як педагог?

Ці сфери діяльності взаємопов’язані між собою і підкоряються загальним законам творчості. Основні положення такі: а) від простого до складного; б) ремісник мусить перерости в майстра; в) пізнай себе – пізнаєш й інших; г) мати золоту середину; д) основа основ у творчій діяльності – це любов: любити себе і ближнього, побачити себе в іншому, а іншого – в собі. Це вищий другий закон гармонії.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ