Звинувачена за співпрацю і участь в збройному підпіллі, «членстві в ОУН», виконанні обов’язків провідника окружного проводу. 

Чин похорону здійснили 9 липня на місцевому кладовищі у Ямниці, інформують “Вікна”. Присутні на честь Курської Анни заспівали славень ОУН “Зродились ми великої години”.

Курська (Савчак) Анна Андріївна народилася 1 вересня 1927 року. Її батьками були Савчак Андрій Миколайович та Гєрушинська Марія Євстахіївна, які займались рільництвом. Окрім неї в сім’ї був старший брат Юрій (1925 р.н., псевдо «Арій», загинув у підпіллі в 1946 р. на Долинщині) та молодший Василь (1930 р.н., помер у 2023 р.).

Навчалась з 1934 року в Ямницькій школі. В 1943 році закінчила Станиславівську торговельну школу. Після закінчення школи з серпня по листопад 1943 року була бухгалтером інфекційної лікарні.

До Юнацтва ОУН належала з січня 1942 року. Псевда — «Віра», «Ліда». Рекомендацію на вступ дав Катамай Микола Олексійович.

Виконувала обов’язки виховниці в підпільному Пласті, який на той час діяв під назвою Виховних Спільнот Української Молоді. З жовтня 1942 року до осені 1943 року була зв’язковою окружного провідника «Байди» (Роман Мокрий, уродженець с. Тулуки Снятинського повіту, трагічно загинув у травні 1944 р. через необережне поводження зі зброєю). В зв’язку з загрозою арешту (в Ямниці заарештували кілька членів мережі ОУН) вимушена перейти в підпілля.

Відбула ідеологічні вишколи в с. Бринь Галицького району (влітку 1943 року під проводом «Степової»). Отримавши необхідну підготовку проводила подібні вишколи в с. Виноград Коломийського району, Парищі Надвірнянського району з членами Юнацтва ОУН.

Восени 1943 року пройшла вишкіл медсестер в Галицькому районі (с. Крилос) під керівництвом «Мотрі». Її скерували в Косівський надрайон Коломийської округи ОУН для праці у підпільному медсекторі, де брала участь у лікуванні поранених та хворих на тиф вояків УПА, зокрема ройового командира сотні «Скуби» (Дмитро Гах), «Байди» (Михайло Симчич), стрільця сотні «Гамалії» (Василь Скригунець) «Жовтого» (Микола Теніцький) та інших, а також готувала санітарок для УПА в селах Рожнів, Шешори, Прокуравa.

З липня 1944 року виконувала обов’язки секретаря повітової провідниці Мицько Марії Антонівни (псевдо «Оришка»). Основне її завдання — розгортання інформаційної мережі в районі для окружного проводу. Вела збір повідомлень із сіл Іваниківка, Чукалівка, Підпечери, Підлужжя.

Отримала дозвіл легалізуватись. Для конспірації отримала в сільській раді фіктивну справку про прописку в Ямниці (під прізвищем — Савчак Марія Миколаївна). Священник видав відповідну справку про народження, а директор школи Ткачук Кирило видав справку про закінчення семерічки. Завдяки цьому поступила на дев’ятимісячні бухгалтерські курси у Станіславі. Змогла отримати тимчасовий паспорт. Провчилась до лютого 1946 року і була заарештована НКВС. Арешт відбувся 8 лютого 1946 року.

Засуджена військовим трибуналом МВС Станіславської області. Суд відбувся 14 червня 1946 року і дав присуд 10 років виправних робіт за статтями 54.1 «а», 54.11 (зрада Батьківщини, групова). Арештованих везли по етапу: Станіслав — Львів — Кіровська область Кайський район (Вятлаг). У Львові Савчак Анна провела три тижні, з них один тиждень як ув’язнена карцеру. У Вятлазі перебувала з 1946 року по 1951 рік.

За слабким станом здоров’я перевезена в Мордовію. Працювала на швейній фабриці табору Дубравлаг (станція Потьма посьолок Явас) до квітня 1955 року. В квітні 1955 року відправлена на поселення в Новосибірську область. Працювала в колгоспі, на молокозаводі. Тут вийшла заміж за Михайла Курського (теж засудженого за ст. 54), з м. Путивля Сумської області.

В 1956 року звільнена від висилки, приїхала в Ямницю. Влаштувалась прибиральницею в школу. Працювала на різних роботах. З 1961 року і до пенсії працювала на цементно-шиферному комбінаті.

Реабілітована в 1992 році. Визнана учасницею бойових дій ОУН-УПА на державному рівні.

Виховала двох дочок — Оксану і Ірину. Втішалася любов’ю онуків — Андрія, Володимира, Тараса і Володимира. Дочекалася правнуків — Володимира, Ксенію та Вікторію.

Читайте також: Національна легенда України: відійшов у засвіти композитор Ігор Поклад. Він – автор понад 150 музичних творів.