Сьогодні у Болехівській громаді відкрили меморіальні дошки загиблим воїнам Романові Хоменцю та Петрові Джорджеку.
Петро Федорович Джорджек був командиром 1 мінометного взводу 116 бригади полтавської тероборони військової частини А7312. Загинув у районі населеного пункту Костянтинопільське Покровського району Донецької області, захищаючи Батьківщину.
Хоменець Роман Болеславович був молодшим сержантом, командиром бойової машини – командиром відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4447. Загинув 25 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання з проведення розвідки місцевості в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, в результаті збройного зіткнення із збройними формуваннями Російської Федерації.
Світлим спомином про загиблого Петра Джорджека поділилася сестра Героя.
«Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, брат був мужнім та відважним патріотом, справжньою опорою та підтримкою», – наголосила жінка.
Від імені міського голови до присутніх звернувся перший заступник міського голови Василь Юрочко, акцентуючи, що смерть Героїв – невимовна втрата для родини, сім’ї, усіх нас. Роман та Петро були випускниками цього навчального закладу, стіни якого стали місцем світлого спомину про них та Героїв, які до останнього подиху хоробро давали відсіч ворогові.
«Ворог написав ще одну сторінку в житті нашого українського народу – нову війну. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять двох загиблих випускників нашого ліцею. Нам потрібно зберегти головне – вічний спомин про їхній героїчний вчинок», – наголосив директор навчального закладу Андрій Мельник.
Далі священник відслужив панахиду, та освятив памʼятні дошки.
«Я не знаю, чи малярство для мене є професією чи натхненням, але переконаний, що це суть мого життя. Якби в мене забрали фарби, пензлі, полотна і можливість писати, то це було б рівнозначно смерті», – сказав в одному із інтерв’ю Володимир Сандюк. А оскільки життя дається людині одне, то його варто жити так, як відчуваєш,
Коли чоловік йде захищати країну, його дружина автоматично потрапляє під пильну увагу суспільства. Вона “повинна” бути сильною, стійкою, підтримувати свого коханого та ще, разом з цим, залишатися завжди зразковою мамою, господинею, волонтеркою. Хто придумав образ “правильної” дружини військовослужбовця та чи існує він насправді? І чи повинна я відповідати чиїмось очікуванням та картинкам з інтернету? Я
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного