Втретє, за ці останні перед Різдвом дні, сумна звістка сколихнула Рогатинську громаду.
Несподіване горе прийшло у сім’ю Дорошенко із села Заланів. До рідної хати «на щиті» повертається їхній син Василь. Про це пише Галицький кореспондент з посиланням на сторінку Рогатинської МТГ.
Про таких кажуть – «хлопець, як мур». З фотографій на нас дивиться молодий кремезний чоловік. У 34 роки – за плечима кілька літ військової служби. Василь завжди прагнув прислужитися людям, тому так мало часу присвятив пошукам власного, зокрема сімейного щастя. Щоправда він знаходив втіху в тому, що робив тут і зараз, відчував – він там, де має бути, де найбільше потрібен.
Зі слів родичів стало відомо, що Василь Дорошенко народився 28 травня 1990 року в с. Заланів. Навчався у місцевій школі. Згодом вивчився на механіка в Рогатинському державному аграрному коледжі.
Уперше присягнув на вірність Україні у 2008 році, під час строкової служби в армії. У 2014-му, коли заздрісний північний сусід вкотре зазіхнув на нашу свободу, Василь Дорошенко був готовий боронити рідну землю.
Він – учасник АТО в складі Першого добровольчого батальйону ім. Кульчицького Національної гвардії України. Пізніше працював на підприємствах краю та за кордоном. У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, був мобілізований Рогатинським РТЦК СП в роту охорони. З травня цього ж року сержант Василь Дорошенко служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс», був начальником взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону, виконував бойові завдання на Донеччині. За мужність і відвагу нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та іншими почесними нагородами.
Війна ламає і таких дужих і мужніх чоловіків, як Василь. Від побаченого і пережитого серце воїна не витримало. 22 грудня 2024 року неподалік Слов’янська Краматорського району Донецької області захисник України раптово помер.
“Звістка про смерть сина, брата, дядька вибила грунт з-під ніг його родини. Радість Різдва затьмарила втрата дорогої людини. Ще за день до трагедії Василь розмовляв з мамою, все випитував, як зустрічатимуть Різдво. Мріяв у скорому часі телефоном приєднатися до родинного святкування. Та йому судилася Свята вечеря вже за столом у Господа. Він так і не зміг виконати, дану мамі, обіцянку – після війни одружитися. Без надійної синівської опори залишилась мама, сестра, племінниця, яку захисник дуже любив і дбав про неї, наче справжній батько”, – йдеться в дописі.
24 грудня, напередодні Різдва, орієнтовно о 12:00 годині траурний кортеж з тілом Героя прибуде в Рогатин.
“Просимо громаду достойно зустріти воїна, який віддав своє життя за кожного з нас і молитовно розділити біль згорьованої родини, поспівчувати, утішити, віддати належну шану полеглому”, – підкреслюють на сторінці громади.
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного