“Він завжди був готовий прийти на допомогу, був вірним товаришем, хорошим чоловіком та батьком. Звістка про його смерть ранила не одне людське серце. Герою України було лише 45”, – йдеться в повідомленні.
Шкільні роки Володимира Корпана пройшли у Тисівській школі. Закінчив Стрийське професійно-технічне училище за спеціальністю «Слюсар із ремонту побутової техніки». Хоча був непридатним до військової служби, вперто сказав, що хоче і буде служити в армії.
Військову службу проходив у м. Богодухів Харківської області.
Після проходження військової служби працював у Києві, де і познайомився з майбутньою дружиною Наталією. Там же навчався в Академії муніципального управління. Одружився та виховували доньку, проживаючи з сім’єю у м. Василькові під Києвом.
З 2014 року брав участь в антитерористичній операції в Сєвєродонецьку. Уже з перших днів повномасштабного російського вторгнення Володимир пішов до територіальної оборони Василькова. Захищав державу у складі взводу спеціального призначення військової частини ЗСУ. Був навідником відділення спеціального призначення.
Життя Володимира обірвалося 3 серпня 2023 року. Загинув під час виконання бойового розпорядження в районі села Веселе Соледарської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.
“Без батька залишилася донечка, без надійної опори та підтримки – дружина, без сина – мати, без брата – дві сестри. Хоча впродовж останніх років Володимир разом із сім’єю проживали у м. Василькові на Київщині, його завжди вабили рідні краї, де пройшли дитинство та юність” , – написали на сторінці громади.
Ню – чи не найдавніший мистецький жанр. До оголеної натури зверталися митці в усі часи та епохи, трансформуючи теми і сюжети, намагаючись вийти поза межі тілесного, щоб у ню було не лише ню, а щось глибше. На оголеному тілі гарно світиться світло, на оголене тіло гарно лягають сутінкові тіні, мовою тіла можна розказати і сказати
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи