22 квітня 2025 року, захищаючи Україну від російського агресора, загинув уродженець села Білоберізка , Вепрейчук Віталій Іванович.
Його життя обірвалося поблизу міста Дружківка Донецької області внаслідок ворожого удару БПЛА типу “шахед” під час виконання бойового завдання.
Віталій народився 4 листопада 1979 року в селі Білоберізка Верховинського району. З 1987 по 1995 рік навчався у Білоберізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів .
У шкільні роки Віталій був старанним учнем, відзначався допитливим розумом та чесністю. Його щирість, весела вдача та енергійність назавжди закарбувалися в пам’яті однокласників та вчителів. Він був справжнім другом та душею колективу.
Після закінчення 9 класу Віталій з сім’єю переїхав до Києва, де продовжив навчання та здобув вищу освіту. Він мріяв про життя, але без вагань став на захист Батьківщини, коли вона опинилася в небезпеці.
З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до бригади спеціального призначення «Азов» — професійного військового формування в складі Національної гвардії України. Його подвиг – приклад незламності духу та патріотизму.
“Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях. Вічна пам’ять і слава тобі, хоробрий воїне Віталію! Ти навіки залишишся взірцем мужності та відданості для рідної землі. Співчуття рідним та близьким”, – йдеться в повідомленні.
Забудьте усе, що ви знали про світ. Не звертайте уваги на те, що світ знав про вас. Це не так важливо, коли на очах маска і тебе ведуть тим простором Івано-Франківського театру ляльок, в якому ти була безліч разів. Він не змінився, ти теж. У тебе просто н
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.