22 квітня 2025 року, захищаючи Україну від російського агресора, загинув уродженець села Білоберізка, Вепрейчук Віталій Іванович.
Про смерть бійця повідомили на сторінці Білоберізької сільської територіальної громади.
Його життя обірвалося поблизу міста Дружківка Донецької області внаслідок ворожого удару БПЛА типу “шахед” під час виконання бойового завдання.
Віталій народився 4 листопада 1979 року в селі Білоберізка Верховинського району. З 1987 по 1995 рік навчався у Білоберізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів .
У шкільні роки Віталій був старанним учнем, відзначався допитливим розумом та чесністю. Його щирість, весела вдача та енергійність назавжди закарбувалися в пам’яті однокласників та вчителів. Він був справжнім другом та душею колективу.
Після закінчення 9 класу Віталій з сім’єю переїхав до Києва, де продовжив навчання та здобув вищу освіту. Він мріяв про життя, але без вагань став на захист Батьківщини, коли вона опинилася в небезпеці.
З перших днів повномасштабного вторгнення вступив до бригади спеціального призначення «Азов» — професійного військового формування в складі Національної гвардії України. Його подвиг – приклад незламності духу та патріотизму.
“Герої не вмирають! Вони живуть у нашій пам’яті, у наших серцях. Вічна пам’ять і слава тобі, хоробрий воїне Віталію! Ти навіки залишишся взірцем мужності та відданості для рідної землі. Співчуття рідним та близьким”, – йдеться в повідомленні.
Для мене очікування Великодня проступає особливо чітко та ясно, коли з’являється афішка, що от-от відчинить свої двері виставка «Великодня». Величне християнське свято, про яке митці говорять у живописі, малярстві, скульптурі, різьбі по дереву, у ювелірних прикрасах, одязі, і звісно ж, у писанках. Іконописні сюжети та світські, сакральні та побутові, пейзажі, натюрморти, портрети… Метал, кераміка, дерево…
Чергова моя поїздка до чоловіка виявилася чи не найважчою. Мені вперше самостійно довелося їхати за кермом майже 500 км. Я зважилася на цей крок, бо розумію, що ще не скоро закінчаться наші з Вовою фронтові побачення. Водіння як крок до свободи Коли я 9 років тому пішла вчитися, щоб отримати водійське посвідчення, то й уявити
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного