До місця останнього спочинку – Алеї Слави міського кладовища – провели полеглого оборонця України, солдата Сергія Федьківа.
Народився Сергій 20 червня 1989 року. Зростав здоровим, допитливим, дбайливим хлопчиком. Дорослішав; закінчив школу, ВУЗ. Не цурався ніякої роботи. Працював в Україні і за кордоном.
Але підступний ворог поламав світлі плани і надії. У 2016-2019 роках Боєць захищав Батьківщину в рядах ДУК “Правий сектор”. Опісля повернувся до мирної праці. Але – ненадовго.
З початком повномасштабного вторгення військ РФ, 26 лютого 2022 року Сергій Федьків влився до лав 79 окремого батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ ім. полковника Дмитра Вітовського.
Служив водієм зенітно-кулеметного відділення зенітно-ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини. Неодноразово був нагороджений медалями і відзнаками. Зазнав поранення.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу Воїн загинув при виконанні бойового завдання, рятуючи життя побратимів, 11 травня 2025 року в Запорізькій області.
“Світлий образ Сергія Федьківа – назавжди в історії самовідданої боротьби за волю і незалежність рідної землі. Низько схиляємо голови перед жертовним подвигом полеглого Захисника і висловлюємо глибокі співчуття родині, близьким, друзям та побратимам”, – йдеться в дописі.
Розповідати про війну вголос іноді страшніше, ніж мовчати. Та ще страшніше – вдавати, що нічого не відбувається. Писати про своє життя у війні – це не про те, що я хочу пожалітися. Це про свідчення того, що відбувається з нами сьогодні. Мовчати чи писати Коли я вперше писала про наш з чоловіком особистий досвід життя
Якщо ви, як і я, не дуже тямите у мистецтві, то малярство на склі швидше за все у вас асоціюватиметься з традицією іконопису на склі, бо такі ікони ви точно бачили. Є в них щось таке особливе та неповторне. Як зазначила Ніна Поліщук, «гуцульські, покутські, буковинські та подільські ікони на склі створили цілком унікальну нішу
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного