Нещодавно в центральній частині Тисмениці, всього за кілька метрів від дитячого майданчика та житлових будинків, знайшли велике німецьке поховання часів Другої світової війни. На Івано-Франківщині мало не щомісяця знаходять німецькі поховання, однак цей випадок – унікальний. І через велику кількість похованих там вояків, і через те, що під могилами німецьких солдатів знайдені ще й середньовічні поховання.

Колись на цьому місці в центрі Тисмениці був костел, монастир та кладовище. Однак від костелу та кладовища зараз немає і сліду, залишився тільки монастир, який невпинно руйнується. За радянських часів територію забудували, а на місці цвинтаря проклали комунікації. Майже у кожному селі та містечку Західної України є поховання німецьких воїнів, але більшість з них були знищені радянською владою.

Місцева жителька Ольга Бойчук часто чула від батька, що на цьому місці був цвинтар. «У приміщенні монастиря був госпіталь, а збоку – німецький цвинтар, бо в Тисмениці проходила лінія фронту. Батько розповідав, що було дуже багато хрестів, але потім це все знищили», – каже жінка.

Перші знахідки

Директор музею історії Тисмениці Лілія Лишега демонструє дві пари німецьких черевиків, які в різний час викопали із землі. Вона розповідає, що перші рештки німецьких солдатів тут почали знаходити ще на початку 2000-х років, коли ремонтували підземні мережі. Тоді учні початкових класів, йдучи зі школи і проходячи повз це місце, знайшли черевики і череп та принесли в музей. Також діти казали, що там є ще навіть такі голови, на яких збереглося волосся. Втім тоді цьому великого значення не надали і котлован засипали.

«У нас біля цих багатоповерхових будинків у центрі завжди були якісь проблеми то з каналізацією, то з водою. Тому там завжди щось рили. Після першої знахідки ніхто не зупинив ремонт мереж, і все перемолотилося, перемішалося. Тому можна уявити собі, що там лишилося», – каже пані Лілія.

За її словами, три-чотири роки тому до Тисмениці приїжджала група, яка займалася перепохованням німецьких солдатів. Вони мали карту поховань, їздили по тих місцях, розкопували та перепоховували вояків. Втім для них було головним, аби скелети були цілі і біля них знаходились жетони. Тому, зрозумівши, що тут кістки перемішані, вони облишили цю справу та поїхали в Терновицю.

«Перед їхнім від’їздом я підійшла і попросила, щоб хоч череп той поховати, ну доки він буде в нас вже тут стояти. Вони його прямо там і зарили, – додає Лілія Лишега. – У Терновиці група розкопала приблизно 25 поховань, усі були рівненько поскладані, з жетонами, а в одного у плащ-палатці навіть записка була. Тоді вони привезли мені в музей другі черевики з металевими підошвами та розповіли, що це була військова група німців, яка спеціалізувалася на гірських походах і називалась «Едельвейс».

Комплекс поховань

Нещодавно до істориків звернулися тисменицькі чиновники з проханням провести пошукові роботи. Директор КП «Пам’ять» Василь Тимків розповідає, що німецька спілка по догляду за військовими похованнями, з якою вони спрацюють вже два роки, передала архівні матеріали, в яких є прізвища та імена тих німецьких військовослужбовців, які тут були поховані. Там вказане розміщення, ряди та навіть нумерація поховань. І лише згідно з цими архівними даними, тут поховано  понад 70 німецьких солдатів. Втім старожили кажуть, що хрестів було набагато більше.

За словами Тимківа, у 1634 р. магнат Микола Потоцький віддав цю ділянку для монастиря домініканців, будівництва костелу, кладовища та господарських потреб. «По документах було відоме це місце, також свідчення старожилів локалізували поховання. Можливо, це не єдиний цвинтар, бо є інформація, що по інший бік костелу також могло бути поховання. Те, що ми знайшли, – це поховання 1944 року. Навпроти кладовища був військовий госпіталь у приміщенні колишньої жіночої школи. З фронту привозили поранених вояків, і хто помирав, того ховали тут, на цвинтарі. Також сюди звозили вже мертвих солдатів», – розповідає керівник «Пам’яті».

Проте цілісного німецького поховання, на жаль, так і не знайшли. Воно знищене внаслідок будівельних робіт, прокладання каналізації і мереж, руйнації костелу тощо. Як зауважує Василь Тимків, там протягнені два газопроводи, водопровід, шість кабелів, каналізація. Внаслідок цього цвинтар перетворився на суцільну мішанину кісток.

Втім, якщо рештки німецьких вояків знаходили у верхніх шарах, то в нижніх, під мережами, науковці знайшли ще одне поховання, яке вони відносять приблизно до XVII-XVIII століть. На відміну від німецького, це збереглося добре, адже залягало глибоко, – коли тут прокладали мережі, то до нього просто не добралися.

«Якщо сподіватися знайти вцілілі фрагменти німецького цвинтаря, а це 70-100 військовослужбовців, то потрібно всю цю ділянку повністю розкопувати. Але тільки в комплексі з археологією давнього періоду. До того ж, треба включити сюди і фундамент колишнього костелу, бо там можуть бути поховання жертв комуністичного терору 1939-1941 років», – наголошує Тимків.

Особливістю середньовічного поховання є те, що тіла знаходились одне на одному. Науковець припускає, що це могло бути спільне поховання загиблих воїнів або монахів, адже XVII-XVIII ст. – це період постійних військових конфліктів.

До слова, на цій ділянці справді виявили одне поховання, яке належало монахам. На це вказує вервечка і релігійний медальйон, знайдені біля скелета.

Треба грошей і часу

Директор КП «Пам’ять» повідомив, що зараз розробляється проект проведення на цій ділянці комплексних археологічних робіт. Це звична європейська практика, так роблять, наприклад, у Польщі. Однак це досить дорогі і довгострокові роботи.

Зараз важко сказати, скільки коштів потрібно, адже треба залучати велике коло спеціалістів. Та й територія для дослідження чимала. До того ж, робота ускладнюється підземними мережами. Втім Василь Тимків має надію, що, можливо, з грішми допоможе німецька сторона. Якби фінансування знайшлося, то роботи тривали б приблизно рік-півтора.

«Нас цікавить, зокрема, поховання жертв комуністичного терору 1939-1941 років, німецькі та середньовічні поховання. Потрібно розробляти зараз документацію, виробляти дозволи тощо. Наша розвідка показала, що тут є й підземні приміщення давнього періоду, які також варто було б дослідити. Тисмениця взагалі дуже давня, перша згадка про неї була ще на початку ХІ ст.», – наголошує Тимків та висловлює сподівання, що місцева влада підтримає такий задум.

На його думку, результатом цих всіх робіт мала б стати меморіалізація та музеєфікація цих місць, тобто створення історико-меморіального об’єкту в Тисмениці.

Зараз усі знайдені кістки забрали для дослідження, а розкопану ділянку знову засипали. Потім, за словами Тимківа, рештки середньовічних поховань перепоховають на місцевому цвинтарі, а німецьких – на території збірного військового цвинтаря у с. Потелич Львівської області, куди звозять останки вояків зі всієї Західної України.

Наталя ДЕРКЕВИЧ