З 15 по 18 вересня 2016 р. у Львові проходив вже 23-й Форум видавців, який вразив відвідувачів своєю масштабністю. Сила-силенна видавництв і талановитих письменників не лише з України, а й з 28 країн світу представили на ньому власні роботи.

…Заходжу на територію Палацу Потоцьких близько 10-ї години ранку 16 вересня й одразу бачу неймовірно велику кількість людей. Від осіб зрілого віку та пенсіонерів до студентів і навіть дітлахів. Кожен з радісною посмішкою на обличчі та з неприхованим очікуванням чогось надзвичайного. Це й не дивно. Адже, крім купівлі книг, тут є можливість побачити грандіозне дійство, відвідати презентації нових творів, поспілкуватися з улюбленим автором, отримати бажаний автограф, а головне – масу позитивних вражень і незабутніх спогадів. Чим тільки не вражав Форум видавців своїх відвідувачів за 23 роки існування!

Впродовж півгодини після відкриття вхід на територію безкоштовний. Шкода лише, що із запропонованими квитками зайти всередину Палацу мистецтв не можна. Але похвально, що пільговики мають змогу відвідати ярмарок «за дякую» впродовж усього часу проведення заходу. Найперше, що впадає у вічі, − незліченна кількість яток з книгами різних жанрів: від підручників, словників і посібників до художніх творів. Серед семи сотень зареєстрованих учасників ярмарку – автори, перекладачі, літературознавці, музиканти, художники, журналісти, видавництва, книготорговельні структури, поліграфічні підприємства, культурні фонди тощо.

Переходжу від одного МАФу до іншого, роздивляюся. На обличчі кожного продавця (видавця) посмішка й величезне бажання допомогти. З багатьма спілкуюся, вибираю книги. А люди все прибувають, і з огляду на це загубитися серед цього своєрідного лабіринту досить-таки легко. Митців слова вранці зовсім небагато, та все ж вдається натрапити на одного з них.

Марина Павленко, сучасна письменниця, автор книг дитячої та підліткової літератури, радо вітає своїх читачів. З творами цієї авторки я познайомилася ще у школі, але й надалі перечитую їх з особливим трепетом. Адже повертатися в дитинство ніколи не пізно. Ятка манить різнобарв’ям (дитячі книги неодмінно мусять бути яскравими!). Марина Павленко вже збирається йти, але я вирішую трішки затримати письменницю й поспілкуватися з нею.

Дізнавшись, що я також її шанувальниця, пані Марина радо посміхається. Розмова у нас розпочинається неймовірно легко. Помітно, що письменниця отримує задоволення від спілкування з читачами. Розповідає про нову книгу серії та зауважує, що її творами захоплюються не лише дівчатка, а й хлопчики… Насамкінець мені вдається зробити з пані Мариною фото й отримати автограф на пам’ять. З новими враженнями крокую далі.

Десь ополудні пройти кудись стає майже неможливо. Відвідувачів настільки багато, що здається, рано чи пізно вони просто знесуть ятки з книгами. Обійшовши ярмарок, вирішую трішки перепочити…

Повертаюся близько 3-ої і розумію: о 12-ій до апогею було ще далеко. А пік настав лише зараз. За 30 грн. мені видають помаранчевий браслет на руку, і він дає змогу потрапити всередину. Вказівник «На експозицію туди» виводить аж на третій поверх. Приголомшена, зупиняюся в дверях. В голові крутиться лише одне запитання: «Невже це все можна обійти за сьогодні?» Навіть усіх чотирьох днів ярмарку, мабуть, буде замало, щоб роздивитися, поспілкуватися, придбати…

Цікаво, чи виникала в президента Форуму Олександри Коваль думка про те, що дійство набуде такого розмаху, коли в 1994 році вона вперше організувала захід? Чи здогадувалася вона, що в 2016-му буде стільки відвідувачів? Чи мріяла, що в конкурсі на найкращу книгу Форуму візьме участь 434 книги, 23 з яких стануть переможцями? Чи передбачала, що квитки на зустріч із зірковим гостем можуть розхапати за чотири години?

До речі, ним цього року став відомий прозаїк і публіцист із Франції, автор книг «99 франків», «Кохання живе три роки», «Уна та Селінджер» Фредерік Беґбедер. Зі своїми читачами та прихильниками гість зустрічався у Львівському палаці мистецтв 17 вересня з 12.30 до 14.45. Про те, скільки людей прийшло, щоб поспілкуватися з ним, отримати автограф і зробити фото, уже говорять у всіх мас-медіа. Сам митець сяяв посмішкою та радо робив знимки з фанами. Стільки відвідувачів в одному приміщенні, мабуть, Форум ще не бачив…

Під вечір моя сумка була непідйомною від книг, ноги гуділи від утоми, зате очі сяяли від задоволення. Адже окрім книг, мені вдалося отримати автограф відомої української письменниці Ірен Роздобудько, поспілкуватися з Ніною Фіалко, побачити Юрія Андруховича, Антіна Мухарського, Василя Шкляра, братів Капранових і навіть відомого політика Рефата Чубарова. Та не це найголовніше. Краще, ніж враження та спогади, не може бути нічого.

Шкода, відвідати всі презентації, заходи, автограф-сесії не вдалося – програма дійства була шалено насиченою. І в наступні роки читачів та учасників, напевно, буде ще більше. А поки що залишається читати, бо, як сказав великий німецький поет, прозаїк, мислитель і драматург Йоганн Вольфґанґ фон Ґьоте, «література вимагає не тільки талановитого письменника, а й талановитого читача».

Софія РОДЧИН