Основним заняттям гуцулів, якому приділялося найбільше уваги було скотарство. Впродовж сотень років горяни вирощували тварин, які давали їм їжу та одяг. Атмосфера спокою та гармонії надихала мешканців Карпат на творчість.

Розвиток промислів та ремесел дозволяв не тільки розкрити талант, а й був життєвою необхідністю. Різьба по дереву, обробка шкіри, гончарство, вишивка та ткацтво – все це давало товари для обміну на зерно та продукти, яких найбільше бракувало в горах.

Ткацтво було найпопулярнішим видом діяльності на Косівщині та Верховинщині. У кожній хаті стояв верстат, на якому і дівчата, і хлопці змалечку вчилися на ньому працювати. Розвиток вівчарства сприяв розвитку вовняних виробів. Оскільки ремесло було дуже поширене, то й конкуренція зростала. Кожна родина намагалася вирізнятися на ринку найкращими виробами.

Так склалося історично, що у с. Яворів, що на Косівщині, виготовляли ліжники (вовняні покривала). Це древнє ремесло передавалося з покоління в покоління.

Сьогодні у Яворові продовжує традицію ліжникарства майстриня Руслана Гончарук. Крім ліжників, майстриня відтворює інше стародавнє ремесло гуцулів – виготовляє своєрідні ткані шуби – гуні.

Читайте також: У Косові презентували “Зимову Гуцулію”

Гуні роблять з кошлатого сукна. Для його виготовлення вовну випарюють у гарячій воді 3-5 годин, потім промивають в холодній річковій воді. Висушену вовну скубуть і чешуть залізними щітками. У результаті одержують два типи вовни: кращу й гіршу. Із кращої виготовляють тонкі нитки, які скручують вдвоє і розрізають на відрізки по 30-35 см, які протягують через верстат човником через три нитки таким чином, щоб правий бік сукна був кошлатий, а лівий — гладенький.

Колись гуню носили вівчарі – вона захищала від холоду, дощу, і, навіть, від укусів диких звірів.

Руслана Гончарук перетворила гуню на справжню мрію для сучасних модниць. Ця деталь гардеробу часто з’являється у фотосесіях модних журналів.

Більше у відео.

.