Військовий загинув 22 липня 2023 року під час мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Шипилівка Луганської області.
Під час широкомасштабної війни Росії проти України був призваний до лав Збройних сил з двома своїми братами Василем та Михайлом.
Іван служив старшим солдатом кулеметником 1 відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецького батальйону.
“Клята війна забрала у маленької дівчинки-першокласниці татуся, у дружини – надійну опору у житті, чоловіка, а в батьків – найцінніше, синочка, якого вони виховували та вкладали всі знання та сили, щоб на схилі літ була для них якась підтримка та поміч”, – йдеться в дописі.
У громаді згадують, що Іван був активним та спортивним хлопцем у школі. Він виріс у багатодітні сім’ї, де було шестеро дітей, зі своїм братом-близнюком був наймолодший.
Інформацію про зустріч загиблого Героя Дяківа Івана Володимировича повідомлять додатково.
Я люблю радіодиктанти національної єдності. Люблю спостерігати, як вони змінювалися з часом: формат, зміст. Люблю нашу університетську підготовку до них. Люблю, коли за наші парти сідають студенти, викладачі, відомі люди. Люблю, коли ми всі ось так разом пишемо. Цікаво потім спостерігати і за баталіями щодо (не)такого тексту і щодо (не)такого читання. Різні роки – різні
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи