В Україні, напевно, немає такої людини, яка б не пам’ятала літню жіночку, що, важко спираючись на милиці, самотньо стояла посеред чорного майданівського снігу і тримала в руках саморобний в’язаний прапорець України. Тепер ми знаємо, що її звати Марія Іванівна Лихвар. В часи Майдану вона зв’язала прапорець радше від безвиході, адже проросійські режими зробили все, щоб національної символіки в Україні було мало. Тай що казати, чи могла хвора літня жінка виділити з власного пенсійного бюджету бодай 30 гривень на купівлю національного прапора? Звичайно, ні. Тому і взяла до рук шпиці та нитки.

Майдан скінчився. Почалась важка боротьба нашого народу за право бути вільними на своїй землі. Тисячі юнаків і дівчат вдягнули військові однострої і пішли на захист суверенності України. І Марія Іванівна вирішила, що не має права полишити їх без своєї підтримки. Так – поважний вік і хвороба, не дають її можливості бути ближче до тих, хто захищає нашу державу в зоні проведення антитерористичної операції. І тому вона знову взяла до рук шпиці і нитки. Тепер вже десятки зв’язаних нею прапорців оберігають життя воїнів АТО. Бійці бережуть їх, адже в цих сплетіннях ниток зберігається теплота материнських рук Марії Іванівни. Її молитва до Бога з проханням захистити і вберегти всіх захисників рідної землі.

Один з цих прапорців береже екіпаж бойової розвідувальної машини, який зараз знаходиться на передових позиціях Маріупольського плацдарму. Він гордо майорить попереду бойової машини, як надійний дороговказ і материнське благословення.

Тарас Грень