Психологічний тренінг з дружинами військових відбувся за підтримки фонду “Разом для України”.
Вчора, 11 серпня, в світлиці Рожнятівської публічної бібліотеки відбулася зустріч з дружинами військових, які захищають Україну, пише “Галицький кореспондент“, посилаючись на Рожнятівську селищну раду.
Психологічний тренінг організували і провели професор психології, депутатка Івано-Франківської обласної ради Надія Левконович, доктор психологічних наук, професор, декан факультету психології ПНУ ім. Василя Стефаника Лариса Заграй за підтримки фонду “Разом для України”.
“Дуже важливо підтримувати близьку людину, яка зараз на війні. Хтось отримує досвід під час боїв, щодня ризикує життям і захищає рідну землю. А хтось в цей час вдома виконує обов’язки родини самотужки, піклується про дітей і батьків похилого віку. Обоє знаходяться на межі нервового напруження. Як підтримати один одного у непростий період життя, обговорили під час психологічного тренінгу”, – йдеться в повідомлені.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи