Переселенці отримали побутові потреби завдяки проєкту.
Івано-Франківська обласна організація «Молода Просвіта» передала набори побутової техніки для прихистків Прикарпаття, де проживають внутрішньо переміщені особи (ВПО), пише “Галицький кореспондент” з посиланням на Верховинську селищну раду.
Закупили необхідне для потреб людей у рамках проєкту «Простори підтримки» завдяки фінансовій допомозі від гуманітарної організації CORE (Community Organized Relief Effort).
Попередньо через конкурс з 60 поданих заявок було відібрано 20 прихистків, які отримали повний набір побутової техніки. Ще 10, яким передали мінінабори.
Голова «Молодої Просвіти Прикарпаття» Євгенія Бардяк вручила мінінабір для ВПО, які проживають у прихистку Криворівнянського ліцею ім. Михайла Грушевського. А також підписала відповідну Угоду про подальшу співпрацю із заступником Верховинського селищного голови Оксаною Чубатько.
«Заклади, що отримали техніку, приймають по декілька десятків людей з гарячих точок. Їх приміщення здебільшого не підлаштовані під житлові умови, а людям необхідно десь готувати їжу, прати одяг. Наш проєкт якраз має закрити ці базові побутові потреби, доступ до яких внутрішньо переміщені особи втратили через війну», – пише Євгенія Бардяк.
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Це назва роботи Володимири Кабаченка 1993 року, що була представлена на одній із «Імпрез» в Івано-Франківську. Саме ця назва, як на мене, найкраще характеризує те, що відбувалося тоді у мистецькому житті міста, а також почасти теперішнє сприйняття довколаімпрезних експозицій у Музеї мистецтв Прикарпаття та виставковій залі Івано-Франківської обласної організації Національної спілки художників України. Цьогоріч минає
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи