Від больового шоку чоловік не відчував власних травм.
Прикарпатський спецпризначенець витягнув з-під завалів трьох побратимів, про це інформують у пресслужбі поліції Івано-Франківської області.
28-річний поліцейський Михайло Колибаб`юк – спецпризначенець роти поліції особливого призначення. На його рахунку десятки виконаних завдань під час антитерористичної операції та успішних боїв під час повномасштабної війни.
Минулого року поліцейський, разом і іншими спецпризначенцями, опинився в епіцентрі масованого ракетного обстрілу в Запорізькій області. Тоді правоохоронцю вдалося врятувати трьох побратимів з-під завалів та вогню.
Коли розпочалась повномасштабна війна, Михайло один з перших зголосився вирушити на фронт. Його підрозділ поїхав на бойові завдання на початку березня. І успішно їх виконував на Київщині, Харківщина та Сумщині.
«Жахливо було від побаченого в Ірпені та Бучі. Багато загиблих людей, які просто валялись по дорогах. Це неможливо забути. І я думаю, що кожен українець це ніколи не забуде», - розповідає Михайло.
В травні спецпризначенці потрапили під масований ракетний обстріл в Запорізькій області. Окупанти запустили ракети вночі. Снаряди поцілили в будинок. Будівля за лічені секунди обвалилась на бійців, які на той момент відпочивали:
«Я проснувся від першого прильоту, встиг надіти каску, ми попали під завали. Я якось вибрався самотужки. Почувши крики про допомогу, почав діставати хлопців. Я нічого не бачив. В той час думав про те, щоб допомогти побратимам», - пригадує Михайло.
Під завалами опинились десятки спецпризначенців. Разом з іншими, які першими звільнились із-під бетону та вогню, кинувся рятувати людей. Михайлу вдалося витягнути трьох поліцейських. Від больового шоку, чоловік не відчував власних травм. А їх, як виявилось, було чимало:
«Я не відчував, що в мене є якісь ушкодження. Але на другий день я зрозумів, що щось не так. Лікарі діагностували в мене численні забої, перелом, контузію».
Свій вчинок поліцейський подвигом не вважає, як і себе героєм. Каже, на його місці так поступив би кожен правоохоронець. Не дарма ж вони називаються поліцейською родиною, а їхнє братерство – непохитне.
Михайло зізнається: для нього Герої всі, хто віддали життя за Україну. І серед них – прикарпатський спецпризначенець Віктор Паньків, який загинув у ту пекельну травневу ніч в Запорізькій області. Михайло досі називає його «батьком» і додає: пам'ять про нього не вмирає.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п