Від больового шоку чоловік не відчував власних травм.
Прикарпатський спецпризначенець витягнув з-під завалів трьох побратимів, про це інформують у пресслужбі поліції Івано-Франківської області.
28-річний поліцейський Михайло Колибаб`юк – спецпризначенець роти поліції особливого призначення. На його рахунку десятки виконаних завдань під час антитерористичної операції та успішних боїв під час повномасштабної війни.
Минулого року поліцейський, разом і іншими спецпризначенцями, опинився в епіцентрі масованого ракетного обстрілу в Запорізькій області. Тоді правоохоронцю вдалося врятувати трьох побратимів з-під завалів та вогню.
Коли розпочалась повномасштабна війна, Михайло один з перших зголосився вирушити на фронт. Його підрозділ поїхав на бойові завдання на початку березня. І успішно їх виконував на Київщині, Харківщина та Сумщині.
«Жахливо було від побаченого в Ірпені та Бучі. Багато загиблих людей, які просто валялись по дорогах. Це неможливо забути. І я думаю, що кожен українець це ніколи не забуде», – розповідає Михайло.
В травні спецпризначенці потрапили під масований ракетний обстріл в Запорізькій області. Окупанти запустили ракети вночі. Снаряди поцілили в будинок. Будівля за лічені секунди обвалилась на бійців, які на той момент відпочивали:
«Я проснувся від першого прильоту, встиг надіти каску, ми попали під завали. Я якось вибрався самотужки. Почувши крики про допомогу, почав діставати хлопців. Я нічого не бачив. В той час думав про те, щоб допомогти побратимам», – пригадує Михайло.
Під завалами опинились десятки спецпризначенців. Разом з іншими, які першими звільнились із-під бетону та вогню, кинувся рятувати людей. Михайлу вдалося витягнути трьох поліцейських. Від больового шоку, чоловік не відчував власних травм. А їх, як виявилось, було чимало:
«Я не відчував, що в мене є якісь ушкодження. Але на другий день я зрозумів, що щось не так. Лікарі діагностували в мене численні забої, перелом, контузію».
Свій вчинок поліцейський подвигом не вважає, як і себе героєм. Каже, на його місці так поступив би кожен правоохоронець. Не дарма ж вони називаються поліцейською родиною, а їхнє братерство – непохитне.
Михайло зізнається: для нього Герої всі, хто віддали життя за Україну. І серед них – прикарпатський спецпризначенець Віктор Паньків, який загинув у ту пекельну травневу ніч в Запорізькій області. Михайло досі називає його «батьком» і додає: пам’ять про нього не вмирає.
Я недостатньо роблю. Хтось робить більше, ніж я. Та що я там допомагаю, це мало. Мій чоловік не воює і я відчуваю себе винною. Те, що я роблю – це ніщо в порівнянні з тим, що роблять інші. Скільки таких та схожих фраз мені доводиться чути й читати від людей, які допомагають військовим. Та коли
Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного