Останній тиждень в Україні і світі проходить під знаком Надії. Надії Савченко – незламної української бранки Путіна. І, як наслідок, надії на перемогу добра над злом.

Російське кривосуддя, де закон, що дишло, нарешті таки нарвалося на незбориму перешкоду, якою виявилася тендітна українська жінка. Піврічне судилище над викраденою сепаратистами, переданою ФСБшникам і звинуваченою у вбивстві російських журналістів українською військовою льотчицею завершується повним фіаско для російської Феміди, незважаючи на те, яким буде остаточне рішення суду.

Адже вирок Савченко, яким би він не був, – це насправді вирок усьому путінському режиму, який поволі рухається у бік сталінського. Надії вперто «шиють» смерть російських журналістів, незважаючи на докази того, що вони потрапили під обстріл вже після захоплення її сепаратистами. А найцинічнішим є те, що українку також судять за нелегальний перехід російського кордону, який вона «перетнула» вже будучи в полоні. До речі, рішенням російського правозахисного центру «Меморіал» Надія Савченко офіційно визнана політичним в’язнем.

На час написання цього матеріалу вироку ще немає, але можна передбачити, що Надія Савченко отримає великий тюремний термін. Яким він буде – 23 роки, як того вимагає російська прокуратура, більшим чи меншим – не суттєво. Адже судять її насправді не тому, що вона у чомусь винна, і не для того, щоб вона «сиділа». Просто така заручниця дуже вигідна Путіну з точки зору політичної торгівлі з Україною і світом. До того ж, чинячи завідомо несправедливо й незаконно, він ніби показує всім і кожному, що перечити йому немає сенсу, бо все одно він зробить по-своєму.

З одного боку, російський вождь, певно, аж мліє від усвідомлення своєї значимості, коли спостерігає за тим, як вся прогресивна світова громадськість, американські, європейські та українські політики вимагають від Росії (тобто від нього) звільнити Савченко. З іншого боку, можна уявити собі абсолютно протилежну реакцію кремлівського небожителя, коли Надія Савченко заявляє, що не визнає «ні вини, ні вироку, ні російського суду» і називає Путіна «тираном з імперським замахом і комплексами Наполеона і Гітлера разом узятих».

Так сказано в останньому слові Надії, яке суд не дав їй виголосити минулого четверга і тим самим пришвидшив її суху голодовку. З тексту, оприлюдненого в інтернеті, видно, що Савченко збиралася розпочати її після вступу вироку в силу, тобто через 10 днів після його оголошення.

«Через десять днів я оголошу суху голодовку, і тоді в Росії є не більше десяти днів, щоб повернути мене в Україну, звідки викрали! І мене не хвилює, яким чином вони будуть це обґрунтовувати, – написала Надія. – Я чула про досить непогані здібності Петра Олексійовича Порошенка в дипломатії. Ну що ж, я сподіваюсь, що його дипломатичних здібностей вистачить на те, щоб в Росії домовитись з одним ідіотом… Адже він обіцяв моїй матері, що ще на травневі свята 2015 року я буду вдома».

«І поки за мене будуть торгуватися, життя мене буде покидати, і Росія мене все одно поверне в Україну живою чи мертвою! Але поверне!» – наголосила вона.

У свою чергу, президент Порошенко пообіцяв, що Україна подвоїть зусилля, щоб повернути українську льотчицю додому, а по всій Україні прокотилися акції на її підтримку. Подібна акція відбулася і в Москві біля ФСБ, де кількох її учасників було затримано. Відома російська актриса Лілія Ахеджакова, яка завжди вирізнялася сміливою громадянською позицією, записала ролик, в якому захоплюється мужністю Надії Савченко і зі сльозами на очах просить її жити…

Але чи вдасться внаслідок цієї хвилі солідарності й підтримки, внаслідок політичних заяв і торгів вирвати Надію Савченко з лап російського монстра, коли час пішов на дні?.. Хочеться вірити, що так. Надія ж вмирає останньою.