Юрій та Любов Федорчуки приїхали у Яремче, щоб вшанувати пам’ять свого полеглого сина.

Франківський художник та музикант Ярема Стецик уночі спроєктував на скелю Слон фотографії оборонця Маріуполя, Героя України Петра Федорчука. Воїн зник безвісти, коли проривався з оточеного міста у квітні 2022 року. Через рік батьки знайшли тіло свого сина, пише Суспільне.

“Відколи синочок пропав, постійно везу зі собою фотографію. Кожен день ми його згадуємо. Він був у нас дуже добрий хлопчик. Завжди спокійний. І якщо ми обговорювали якісь питання емоційно, він завжди казав: “Заспокойтеся, сядьте, подумайте”. Так він нас постійно заспокоював”, — розповідають батьки полеглого воїна.

Ярема Стецик теж втратив на війні свого сина Юрка — військовослужбовця 102 бригади на позивний Пікассо. Акцію “Зводити хлопців у гори” митець запровадив під час походу на гору Кукул. Тоді він спроєктував на гірські краєвиди світлини свого сина та його друзів. Згодом у Карпатах “побували” й бійці 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Їхні фото Яремі Стецику передали рідні військовослужбовців. Від грудня 2023 року він підсвітив на карпатських пейзажах приблизно пів тисячі зображень воїнів.

Франківський художник та музикант Ярема Стецик. Суспільне Івано-Франківськ

Світлини Петра Федорчука художник спроєктував на скелю Слон у Яремчі.

“Я не сильно готуюся. У нас є проєктор — будемо пробувати. Мені здається, що ця скеля — це воно. Сьогоднішній вечір будемо з Петром”, — говорив Ярема Стецик.

Його катували

Любов Федорчук каже: її син планував стати прикордонником, як і батько, але під час підписання контракту передумав і пішов у морську піхоту. Тому на час повномасштабного вторгнення РФ Петро Федорчук уже був у Маріуполі.

“29 березня Петрусь записав себе. Сказав: “Мамулька, в нас усе добре. Ми живі-здорові, повернемося скоро з перемогою”. Веселий такий хлопчик, не змучений”, — пригадує Любов Федорчук.

Фото Героя України Петра Федорчука, спроєктоване на скелю Слон. Ярема Стецик

Після цього повідомлення вона отримала ще одне голосове повідомлення від сина — останнє. Петро Федорчук сказав, що віддає мобільний телефон командиру. Що було далі, сім’я дізналася від його посестри, яка повернулася з полону.

“По них почався артобстріл. Петро крикнув: “Тікайте, я їх затримаю”. І все. Потім вже в полоні дізналася, що Федорчук був розстріляний. Те, що він потрапив до них у руки, ми вже дізналися з відомостей частини, коли присвоїли йому Героя України. Ми бачили на фотографіях, тіло було синє, побите, дуже побите, був катований”, — розповідає матір воїна.

Ярема Стецик готується до проєктування світлин. Суспільне Івано-Франківськ

Чекали заходу сонця

Аби спроєктувати світлини Петра Федорчука на скелю, чекали заходу сонця. Ярема Стецик каже: підсвічуючи зображення військовослужбовців, він ніби водить їх у гори. Тому рідні дають йому фото не лише загиблих, а й живих бійців, які, до прикладу, жодного разу не були у Карпатах.

Фото Героя України Петра Федорчука, спроєктоване на скелю Слон. Ярема Стецик

“Коли ти береш людину в серце і кудись несеш — це дуже чітко. Вони дуже благословенні. Це видно протягом всієї дороги: як людина тебе ще супроводжує і хоче бути там з тобою. Якщо ти на це звертаєш увагу, ти точно помічаєш і сприяння, і погоду, і настрій — і все йде в один бік”, — ділиться Ярема Стецик. З першими сутінками зображення Петра Федорчука ожили на скелі, деревах, на річці — фото з різдвяних свят, фронтові світлини.

Юрій та Любов Федорчуки з Яремою Стециком. Суспільне Івано-Франківськ

“Синочок, синочок… Дивлюся на фотографії, й таке враження, що він тут. Думаю, що от зараз Петрусь щось заговорить, щось мені скаже”, — говорить Любов Федорчук.

Ярема Стецик додає: “Мені здається, що це, власне, той найрідніший фільм, який хотілося б бачити”.

Що відомо про Петра Федорчука

Петро Федорчук народився 12 липня 1995 року в родині військовослужбовців. Жив у селі Шибене Верховинського району. У 2016 році Петро Федорчук почав службу в 36 бригаді морської піхоти. Упродовж шести років боронив державу в зоні АТО/ООС. Своє перше поранення — важку контузію — отримав у Маріуполі на початку 2017 року.

Після лікування воїн повернувся на фронт. За час проведення АТО/ООС Петро Федорчук брав участь у боях за Широкине, Водяне, Маріуполь, Сартану та Волноваху. Початок повномасштабного вторгнення Росії боєць зустрів на позиціях у Маріуполі.

29 березня 2022 року Петро Федорчук востаннє вийшов на зв’язок з рідними. У ніч з 11 на 12 квітня воїн разом з побратимами прорвався з оточеного з трьох боків металургійного комбінату імені Ілліча. Група військових пішки дійшла до узбережжя річки в окупованій Волновасі. Петро Федорчук через контузію не міг з ними йти.

Згодом його сестра знайшла в російському Telegram-каналі світлини закатованого брата. Тіло воїна обміняли у березні 2023 року. Рідні впізнали його за татуюванням. Військовослужбовця поховали в селі Зелене на Івано-Франківщині.

Петра Федорчука нагородили у 2017 році медаллю “Захиснику Вітчизни”, у 2020 році — відзнакою командувача об’єднаних сил “Козацький Хрест”, у березні 2022 року — орденом “За мужність” III ступеня. Посмертно бійця відзначили медалями “Лицар бойового чину”, “За заслуги перед Прикарпаттям” та “Золотою Зіркою”.

Нагадаємо, 29 квітня у Зеленській громаді на Прикарпатті відкрили анотаційну дошку Петру Федорчуку. Почесне право відкрити пам’ятний знак Герою України, який виконував обов’язок перед Батьківщиною, надали батькам Юрію та Любові, братові Тимофієві.