Затяжна депресія, занижена самооцінка, проблеми з сексуальністю, комплекси, страхи, хронічні болячки – виявляється, все це може бути наслідком того, що під час вагітності ваша мама пережила якийсь сильний стрес.

Психологи кажуть, що дитина, перебуваючи ще в утробі матері, здатна переживати її емоційний стан, який збережеться у підсвідомості. Результат ось таких психологічних внутрішньоутробних травм може проявитися аж у дорослому віці.

Все залежить від сприйняття

У 25 років дівчина зненацька почала повніти. Явної причини немає. Різні методи схуднення тільки виснажують і не дають жодного результату. Виявляється, що її мама ще під час вагітності була дуже незадоволена власним тілом і постійно дорікала собі, обзиваючи себе товстухою.

Дорослий чоловік багато років поспіль мордується через занижену самооцінку і через те, що не може себе змусити чогось досягати у житті. З’ясувалося, що на п’ятому місяці вагітності його маму вигнали з роботи. Жінка тривалий час цим дуже переймалася, картаючи і звинувачуючи себе, принижуючи свої професійні здібності.

Ще одна історія: під час вагітності жінку покинув чоловік. У майбутньої мами сильний стрес, вона закрилася в собі, а в ще ненародженої дитинки утворився так званий емоційний кокон «я не потрібний, мене ніхто не любить», який передався від самотньої мами. Потім така дитина стає гіперактивною, весь час вимагає маминої уваги і привертає її всіма можливими способами.

«Можна сперечатися про причинно-наслідкові зв’язки, але факт залишається фактом, адже це реальні історії з моєї професійної практики, – розповідає психолог Лучія Бубнова. – Під час внутрішньоутробного розвитку або пологів дитина переживає мамині емоції, ба більше – зливається з цими емоціями в одне ціле. Однак ненароджена дитина ще не може і не вміє справлятися з таким тягарем, тому це залишається в її підсвідомості. А далі травматичний досвід, що був у маминому животику, може активізуватися і проявитися, коли дитина подорослішає».  

Психологічні внутрішньоутробні травми бувають різні. Є такі, що трапляються під час першого триместру вагітності. Найперше, це травма зачаття, коли обоє батьків чи один із них не були готові до появи дитини. Як наслідок, страх, злість, паніка, тобто відбувається відторгнення дитини. І плід це відчуває. У подальшому житті ця дитинка може безпричинно почуватися самотньою і непотрібною, весь час їй чогось начебто бракуватиме, навіть якщо батьки огортатимуть її постійною увагою та любов’ю.

Якщо мама під час вагітності замислювалася про аборт, то її дитина потім може мати порушення дихальної системи: астма, частий кашель, хвороби бронхів тощо. Мамині роздуми, залишити дитині життя чи ні, неначе перекривають маляткові кисень ще в утробі. До речі, такі діти нерідко народжуються з обвитою пуповиною навколо шиї.

Внутрішньоутробні травми можуть проявлятися і в сексуальному житті – наприклад, жіночою аноргазмією чи чоловічою імпотенцією. Часті причини – травмуючі огляди в гінеколога чи пологи, під час яких породілля відчувала приниження.

З іншого боку, далеко не завжди мамин стрес впливає на плід. Усе залежить від того, як жінка сприймає і справляється з тією чи іншою проблемою.

«Одну жінку кидає чоловік, і вона не зависає в депресії, адже кінець світу не настав – це ж не був останній чоловік на Землі, – пояснює спеціаліст із позитивної психотерапії Галина Дичковська. – Якщо є така реакція, то травми в дитини не буде. Коли ж мама прийме позицію, що життя закінчилося, без чоловіка – катастрофа, як тепер самій виховувати цю дитину, то, відповідно, малюк має шанс у майбутньому страждати від маніакально-депресивних станів. Або, наприклад, жінка вирішує, що вона вже нікому не потрібна і взагалі всі чоловіки – зрадники. У цієї мами народжується донька, яка на невербальному рівні вже зчитала ці установки. Звісно, все це відбувається неусвідомлено. Дівчинка дорослішає, начебто і красуня, і розумниця, а стосунки з хлопцями чомусь ніяк не складаються. Якщо ж у такої мами народжується син, то ймовірна трохи інша історія. Хлопчина намагатиметься весь час догодити мамі, аж до заперечення власної сексуальності. Адже мама вважає, що всі чоловіки – зрадники, тож синова поведінка підсвідомо керуватиметься програмою, що «я не зрадник, я хороший, а отже, не чоловік». 

Взагалі, було б чудово, якби мама брала відповідальність за власні емоції і намагалася завжди усвідомлювати і проживати їх до кінця – аби ті всі травми не затискати у собі, а потім потерпати від деструктивних станів і різних болячок.

 

«Нас такому не вчили»

Кожна сильна емоція провокує вироблення в організмі певних гормонів, які під час вагітності передаються також дитині. «В медуніверситеті нас не вчили про зв’язок емоційного стану жінки і плода в її утробі, – розповідає акушер-гінеколог Світлана Урсакі. – Але я кажу про це всім майбутнім матусям. Бо такий зв’язок дійсно існує».  

«Якщо наука навіть не визнає такого терміну, як «душа», то яке офіційне підтвердження внутрішньоутробних травм може бути? – каже Галина Дичковська. – Душа підміняється якимись поняттями на кшталт нейрозв’язків. Тим не менше, фактів у психотерапевтичній роботі з внутрішньоутробними травмами є більш ніж достатньо».

Як говорила під час одного зі своїх семінарів психотерапевт, атмолог Ірина Іщенко, раніше вважалося, що життя людини починається з моменту народження. Однак із появою трансперсональної психології та перинатальної психології це уявлення змінилося. Майже щоразу зцілення душі людини відбувається саме через повернення до її внутрішньоутробного періоду. Все, що там відбувалося з плодом, має важливе значення: зародження, розвиток, стан мами… Найважливіші – перший і останній триместри.  

Американський психіатр, один із засновників трансперсональної психології Станіслав Ґроф досліджував причини життєвих невдач у різних людей. І, як багато психологів, спробував докопатися до суті їхніх сумних негараздів. Але, на відміну від більшості колег, не зупинився на традиційних дослідженнях стосунків у сім’ї і дитячих проблемах. Він пішов ще далі. Психологу вдалося розробити спеціальну систему дихальних вправ, за допомогою яких людина потрапляє у транс. При цьому в пацієнта з’являється унікальна можливість знову пережити всі ті емоції, які він відчував у момент свого народження.

Лінія нашого життя бере свій початок ще до нашої появи в цьому світі. Вона починається в момент зачаття, і від цього початку залежить все наше подальше життя. Період внутрішньоутробного розвитку – це перший досвід пізнання реального життя для тіла.

Станіслав Ґроф, якому належить теорія базових перинатальних матриць, стверджував, що особливості поведінки, ті чи інші риси характеру напряму залежать від процесу нашого народження. Інформація матриці – як своєрідний файл, на якому зберігається все, що ми чули, відчували в материнській утробі до моменту народження.

У теорії Ґрофа є як прихильники, так і противники. Але принаймні однією його величезною заслугою є те, що автор один із перших заговорив про ще не народженого малюка як про особистість. 

 

Вихід – там, де вхід

Як дізнатися, чи певна проблема в житті людини є наслідком саме внутрішньоутробної травми? За словами Лучії Бубнової, причину шукати треба саме там, якщо йдеться про нав’язливі емоційні стани чи взагалі незрозумілі для самої ж людини емоції. Також ознаками можуть бути психосоматичні захворювання, які вже перейшли у хронічну стадію. «Як показує мій досвід, до більшості психологічних проблем можна застосовувати техніку роботи з внутрішньоутробними травмами», – зазначає психолог.

Як це лікується? Лучія Бубнова пояснює, що основним інструментом є метафоричні асоціативні карти, розміром як гральні карти, із зображенням  людей, їхніх взаємодій, життєвих ситуацій, пейзажів, тварин, предметів побуту, абстракцій. Представлені на картах образи стають видимою метафорою наших цінностей, страхів, бажань або пов’язані асоціативно з нашим внутрішнім досвідом. Важливо, що кожен може уявити і відчути щось своє.

Спершу відбувається розмова з психологом, людина озвучує свою проблему-запит, а потім вибирає карту. На основі цієї карти фахівець продовжує роботу у відповідному напрямку, адже кожна карта має своє значення, окрім цього, людина сама починає розповідати, які думки і відчуття викликає у неї саме ця карта.

«Цей метод дозволяє оминути психологічні механізми захисту психіки, не застосовуючи логіку, почати одразу працювати з несвідомим, – пояснює Лучія Бубнова. – Людина і гадки не має, що означають ті чи інші зображення на картах, тому вона не може увімкнути розум. Таким чином з підсвідомості витягується все те, що роками там ховалося, і зрештою відбувається звільнення від проблеми».

Атмолог, психосоматолог, арттерапевт Любов Венгренюк більше підтримує системний підхід, де робота з внутрішньоутробною травмою є лише складовою всієї терапії. «Як на мене, важливо пропрацювати і родові програми, і всі закапсульовані травми, які приховані за психосоматичними причинами, адже вихід – там, де вхід», – вважає вона.

До речі, не кожну проблему потрібно ворушити. Якщо є інформація про мамин стресовий досвід під час вагітності, але зараз у вашому дорослому житті все гаразд, то ніяка терапія, швидше за все, вам не потрібна.

Наталя МОСТОВА