Соборність України – проблема глобальна, вважає історик, доктор історичних наук Сергій Адамович. І якби на це питання витрачалося більше уваги у свій час, то не було б проблем із Кримом, Луганськом та Донецьком. Відтак саме про це говорили, 26 квітня, у франківському Університеті третього віку.

Адамович розпочав розповідь із започаткування сепаратизмів компартійно-радянськими структурами під час розпаду СРСР, а далі перейшов до президентів України і того, що кожен із них зробив для Соборності.

«Ми можемо говорити багато поганого про Леоніда Кучму, але йому треба віддати належне за стабільність, – сказав історик. – Наприклад, коли я говорив із людьми із Донбасу, то вони казали, що в часи Кучми вони зі скрипом, але таки доходили до висновку, що українську мову треба вчити».

Перемога Помаранчевої революції в 2004 р. імовірно була особистою образою В.Путіна, після якої той серйозно зайнявся розколюванням країни. Віктор Ющенко не зміг переламати ситуації з єдністю країни. Чому – треба питати в нього. Але ж багато хто пам’ятає, про те що ще у 2006 році на донецький майдан виходили активісти, з ідеєю створення ДНР. Тих людей ніхто не заарештував, їх тоді навіть підтримала КПУ. Зараз там інші люди, тих перших активістів не залишилося. Однією з причин Адамович називає те, що ідейні активісти російському президенту Володимиру Путіну, були не потрібні.

А от саме Віктор Янукович почав ділити країну на дві частини, акцентує Сергій Адамович. «Падіння Януковича пришвидшила процеси і заставило Путіна йти в ва-банк в питанні розколу України».

Він додав, що анексія Криму не з усіх боків є вигідною для Росії. Адже досі вона була якорем, який тримав Україну так, як було вигідно Росії. Натомість зараз Путін сам його відрубав, відтак тепер Україна може плисти куди хоче. Крім того Росія отримала кримськотатарський національний рух, який з досягненням демографічної переваги на півострові обов’язково ставитиме питання створення незалежної держави.

«Для Путіна Євромайдан був несподіванкою, він готувався до виборів, намагався дестабілізувати ситуацію. Несподіванка викликала неоднозначну реакцію, – каже Адамович. – Але ж ніхто не міг передбачити, що Путін піде так далеко, і що в Європі можлива війна. А оскільки ніхто таке не передбачив, то ні в кого не було сценарію, що робити далі з російським агресором».

Врешті Сергій Адамович підсумував: нам необхідно очікувати зміни ситуації. Армія готова уже сьогодні визволити окуповані території. Але нам не відомо, як поведеться східний «сусід». Але зміни настануть, адже Путіну уже 65 років. А з історії знаємо, що в Росії відбувається черговість: спершу сильний цар, а за ним – смута. Отже ми б мали розраховувати на те, що потім буде смута, під час якої б ми могли ставити питання про повернення окупованих територій. Втім коли це буде, через 5 років чи 10, прогнозувати складно.

«Наступні вибори – для багатьох людей будуть виборами холодильника, – додав історик, – адже ще дуже недавно люди розуміли, що головне це жити без війни. А от зараз вони вже звикли до війни. І більше людей турбує те, що нема що їсти».

Найактивнішому слухачу Адамович подарував свою книгу.