“На півдні мене трошки пом’яла ворожа арта, поклали до військового шпиталю. Лікарі наполягали на комісуванні, довелось проводити свою “Спеціальну військову операцію”. Далі я знову повернувся до побратимів, адже ми ще не перемогли”, – розповідає Святослав.
“Після війни хочу й надалі рвати голос на секторі за своє улюблене “Прикарпаття” та влаштовувати невеличкі піротехнічні дискотеки. А ще дуже хочу в гори. Наодинці повештатись з важким рюкзаком десь в районі Сивулі. Влаштувати таке собі духовне перезавантаження. Бо, якщо чесно, набридли ті степи”, – ділиться боєць.
“Всім, хто в Івано-Франківську: не забувайте, чому ви можете спокійно спати, ходити до кав’ярень, гуляти парком та обурюватись спекою. Бо ми працюємо над тим, щоб з неба падав тільки дощ і ви не відчували жахів війни. Вірте в нас, допомагайте і пам’ятайте: ми переможемо!”, – каже Святослав Кондрат.