Ця хвороба посідає перше місце серед онкологічних недуг. Не оминула вона й українських жінок. Щороку рак молочної залози діагностують у понад 16 тисяч українок. Кожних 30 хвилин у країні виявляють новий випадок цього виду раку, і кожної години від нього помирає одна жінка. Щорічно це страшне захворювання забирає життя майже 7,5 тисяч українських жінок. Указом президента України  від 17 січня 2005 року щорічно 20 жовтня проводиться Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози.

Ми попросили заслуженого лікаря України, позаштатного онколога департаменту охорони здоров’я ОДА, головного лікаря ОКОД Володимира Романчука розповісти про цю хворобу та прокоментувати ситуацію, яка склалася в області з захворюванням на рак молочної залози.

– Серед онкозахворювань рак молочної залози займає одне з перших місць. За 2015 рік з цією недугою ми поставили на облік в середньому 330 жінок, з яких 70 (20%) – на 3-4-ій стадії.

– У суспільстві існує стереотип, коли хворі на рак молочної залози сприймають свій діагноз як вирок…

Ні, виліковується 85 відсотків жінок, у яких захворювання виявлено на 1-2-ій стадіях. Сучасні методи лікування, які включають хірургічне втручання, хіміо- та радіотерапію, дозволяють або досягти повного одужання, або продовжити жінці повноцінне життя на довгі роки. Рання діагностика дає найбільший шанс вилікуватися повністю.

– Що дозволяє вчасно виявити рак грудей?

Основними методами, які дозволяють вчасно виявити це захворювання, є самообстеження молочних залоз, клінічне обстеження та мамографія.

Самообстеження потрібно робити щомісячно кожній жінці, яка досягла 20-річного віку. Клінічне обстеження жінкам віком 20-40 років рекомендується робити принаймні раз на три роки, а після 40 – щорічно. Мамографія – це рентгенівське обстеження молочних залоз. Першу мамографію слід робити у віці 35-40 років, з нею порівнюватимуть наступні обстеження. Після 40 років жінки повинні робити мамографію кожні два роки, а після 50 – щорічно.

Як проводити самообстеження?

На це запитання відповідає хірург-мамолог Ігор Пришляк.

 – Самообстеження складається з огляду, промацування молочних залоз та пахвових западин. Огляд потрібно проводити перед дзеркалом при гарному освітленні у таких положеннях: руки на поясі, руки підняті вгору з долонями на потилиці, руки опущені. Ознаками хвороби можуть бути: втягнення або ж висування ділянки шкіри молочної залози; втягнення соска або відхилення його вбік; зміна звичайної форми або розміру однієї із залоз; деформація ареоли (пігментована ділянка шкіри навколо соска); зменшення радіусу ареоли; кров’янисті виділення з соска або виділення жовтуватого кольору; почервоніння, напруження, набряклість шкіри залози, виразки або злущування шкіри на соску.

Промацування грудей краще робити лежачи. Кожна молочна залоза промацується протилежною рукою. Половина грудної клітки, на якій розміщена залоза, що обстежується, повинна бути піднятою. Для цього під лопатку потрібно підкласти невеличку подушку. Дослідження проводиться у трьох положеннях: рука з обстежуваного боку піднята вгору (за голову), рука спрямована вбік, рука лежить уздовж тулуба.
Спочатку потрібно перевірити зовнішню частину молочної залози, починаючи від соска, потім – внутрішню. Варто звернути увагу на сосок: злегка здавлюючи його та ареолу між пальцями, ви повинні визначити, чи немає виділень.

Наприкінці промацуються пахвові западини, надключичні та підключичні ділянки – там ви можете виявити збільшені лімфатичні вузли.

До самообстеження слід ставитися дуже серйозно і проводити його регулярно, оскільки від раннього виявлення захворювання може залежати Ваше життя.

 Хто може захворіти на рак молочної залози?

– Захворіти може будь-яка жінка, – розповідає завідувач КМЦ В’ячеслав Живецький. – Однак в одних ризик високий, а в інших – низький. Імовірність занедужати збільшується з віком. Якщо до 30 років хворіє незначна кількість жінок, то до 40 років ризик збільшується у 5 разів, до 70 – у 18 разів. Найчастіше рак молочної залози трапляється у жінок віком 45-70 років. Відомо, що 5-10% випадків раку молочної залози, яєчників та ендометрії є спадковими і їх розвиток пов’язаний з мутаціями в генах BRCA1 і BRCA2. За даними Breast Cancer Linkage Consortium, обидва гени збільшують ризик раку грудей у жінок до 80 років на 80-85%. Наявність раку молочної залози, яєчників чи матки у найближчих родичок (матері, сестри або дочки) вказує на вищий ризик для інших жінок в сім’ї: ймовірність захворіти для них удвічі більша, ніж у загальній популяції. В Україні, на відміну від  розвинених країн, онкогенетичні дослідження з метою виявлення носіїв генів BRCA1 і BRCA2 не проводяться. Тому всім жінкам, в родині яких були випадки захворювання на рак молочної залози, матки, яєчників, необхідно, починаючи із 28-річного віку, щорічно проходити комплексне обстеження у мамолога та гінеколога. Контингент таких осіб, із врахуванням захворюваності на вказані вище недуги, складає в Івано-Франківській області близько 40 тисяч хворих.

Небезпека захворіти на цю недугу більша у жінок із раннім початком менструації (до 12 років) та пізньою менопаузою, в осіб з нерегулярним статевим життям, у тих, хто не народжував, не годував груддю, з пізнім віком першої вагітності. Запалення, кісти яєчників, фіброміома матки також збільшують ризик захворювання на рак молочної залози. Можливість розвитку цієї хвороби підвищує штучне переривання вагітності, спадковість і сімейна схильність. Збільшують ризик і такі хвороби, як цукровий діабет, ожиріння, хронічні захворювання печінки, щитовидної залози. Надмірне вживання алкоголю, жирів, недостатнє споживання овочів і фруктів, паління також можуть сприяти виникненню захворювання.

Пізнє виявлення цього захворювання є головною причиною такого високого рівня смертності. Рак молочної залози діагностується на запущених стадіях у кожної четвертої української жінки, і половина з них помирає вже впродовж першого року після виявлення недуги.

– До складу обласного клінічного онкодиспансеру входить мамологічне відділення на 35 ліжок, де отримують лікування хворі не лише на рак, а й на мастопатії та інші захворювання молочної залози, – розповідає онкохірург-мамолог ОКОД Ігор Пришляк. Лікарі-мамологи диспансерного відділення проводять консультування жінок за направленнями дільничних онкологів, гінекологів, хірургів. Особам, які звернулись до диспансеру без направлення, відмови в консультуванні не було, але доцільніше звертатися з попередніми амбулаторними обстеженнями та випискою дільничного лікаря про супутні захворювання.

Рак молочної залози – це не миттєве зах­ворювання, як грип або застуда. Ви­никає пухлина під впливом кан­церогенних факторів. Це процес тривалий, і до розміру пухлини 1 см може пройти 10 років. Після цього про­цес дуже приско­рюється і пухлина може стати вдвічі більшою в се­редньому за 90 днів (залежно від типу пухлини, її злоякісності). Така тривалість перебігу захворювання робить реальним по­шуки пухлини в доклінічному періоді, тобто тоді, коли жінку нічого не турбує.

Слід обов’язково обстежува­тись 1-2 рази на рік в мамологічному пункті. Такі пункти є при кожній поліклініці. Будь-яка жінка може бути повністю оглянута і прокон­сультована кваліфікованими акушера­ми, гінекологом, хірургами, онкологом, лікарями УЗД-кабінету, і за необхід­ності в онкокабінеті жінкам роблять маз­ки виділень із сосків, які направляються в цитологічну лабораторію онкодиспансеру.

В обласному онкодиспансері ство­рено мамологічний центр, де жінок оглядають кваліфіковані хірурги-мамологи, проводять мамографію. Як в мамологічні пункти поліклініки, так і в мамологічний центр кожна жінка може прийти навіть без направлення, тільки б було її бажан­ня.

Хочу особливо наголосити, що лікарів не­покоїть не тільки зростання онкозахворюваності, яке відзначають у світі, а також пізнє звертан­ня хворих за медичною допомогою, коли захворювання розвинулось до III-IVстадії, вразило віддалені орга­ни і допомогти такій людині стає складніше.

Причина цього – самолікуван­ня або звертання за допомогою до шарлатанів, знахарів, зовсім не­ компетентних в онкології і медицині осіб. У нашій практиці були випадки, коли жінкам так звані «знахарі» випалювали пухлини розпеченим залі­зом, прикладали білу і голубу глину, для розсмоктування клали на молочну за­лозу медичні банки, різні компреси, мазі, хворих спонукали до голодування або вживання різних токсичних речовин – мухоморів, препаратів ртуті, нафти і т.п. Жодного разу ми не спостерігали доброго наслідку від такого лікування. Втрачався дорогоці­нний час на своєчасне лікування.

Слід підкреслити, що на обліку перебуває чимало пацієнтів, оздоровлених в ОКОД від раку молочної за­лози, вони повноцінно живуть, деякі – по 10 чи 20 років, оскільки пролікувались вчасно і врятували життя.