У поліцейських зведеннях зафіксовано достатньо випадків, коли збоченці обирають об’єктами своїх посягань дітей. Мова йде не лише про зґвалтування, прояви педофілії можуть виявлятися у настійливому переслідуванні, підгляданні чи мастурбації на дитячому майданчику. Таких історій – безліч, вони відкладаються у дитячій пам’яті навіть тоді, коли дитина не усвідомлює, що відбувається.

Щоб вберегти дитину від сексуального насильства, з нею потрібно навчитися говорити про секс і пояснити прості правила поведінки. Які саме, дізнавався «Галицький кореспондент».

Вірити чи ні

Він йшов назирці за дітьми до під’їзду та їхав з ними в одному ліфті. Не нападав, не зробив боляче. Старша дівчинка, на щастя, знала, як себе повести у такій ситуації. А потім з’ясувалося, що в минулому чоловік двічі відсидів за зґвалтування. Це знають навіть його сусіди, але небезпечним його не вважають.

Ця ситуація набула розголосу завдяки поширенню в соцмережах. 4 лютого десятки людей онлайн обговорювали підозрюваного у педофілії чоловіка з Івано-Франківська. Мовляв, той переслідував дівчинку, яка поверталася додому із молодшим братом. Під час моніторингу соціальних мереж виявили цю публікацію і правоохоронці.

Того ж вечора поліцейські Івано-Франківська встановили особу чоловіка, якого запідозрили в переслідуванні малолітніх дітей, його допитали в Івано-Франківському відділі поліції. Правоохоронці розповіли, що чоловік не вчинив дитині нічого лихого. На щастя, правильно зорієнтувалася 12-річна дівчинка – вона сказала чоловікові, що вдома її чекають батьки, а у під’їзді є камери відеоспостереження.

«Він не вчинив жодних протиправних дій щодо дітей, на нього подіяло те, що сказала дівчинка. Його викликали, провели профілактичну бесіду, склали протокол за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення («дрібне хуліганство»), адже напередодні він вживав алкоголь зі своїм знайомим, він це визнав», – розповіла начальниця відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУ НП в Івано-Франківській області Алла Бойчук.

Ця ситуація викликала обговорення у соціальних мережах, де франківці поділилися на два табори: одні обурювалися тому, що такі люди гуляють на свободі, та переживали за своїх дітей, інші ж – захищали чоловіка.

Не можуть люди дійти й спільної думки щодо того, як вберегти свою дитину від біди. Всі наче знають, що йти кудись з незнайомими не можна, а у темну пору доби – не варто гуляти самому. Але хіба цього вистачить для того, щоб дитина була у безпеці, якщо вас немає поруч?

Кодове слово і «правило трусиків»

У кожній родині своє виховання і ставлення до безпеки. Бувають батьки, які не надають великого значення таким розмовам, інші – з самого дитинства проводять лекції та тему «своїх» і «чужих» та навіть мають цікаві способи вберегти дитину.

Юлія Скрипнюк розповідає, що у їхній родині є «кодове слово», завдяки якому дитина розуміє, кому можна довіряти, а від кого краще тікати.

«Якщо хтось із незнайомих покличе дитину чи скаже, що «мама чекає», він знає, що має підійти ближче до людей і спитати кодове слово. Якщо людина не знає, про що йде мова, то треба швидко забігти до магазину чи в інше людне місце і подзвонити мені», – пояснює франківка.

Те саме стосується і тих випадків, коли син просто підозрює, що за ним може хтось іти, – варто зайти в магазин і дзвонити мамі або татові.

Ірина Ваків згадує, що коли вперше пояснювала щось своїй трирічній дитині про чужих, то маленька два дні ховалася за мамою абсолютно від усіх. Коли малеча підростала, їй намагалися пояснити, що бувають такі люди, несповна розуму, що хочуть дитині нашкодити та можуть кликати з собою, пропонувати щось цікаве показати, тваринку отримати чи ще щось.

«Казала, якщо питають дитину, як кудись пройти чи проїхати, то значить вони недобрі, бо нормальні люди не будуть до дитини звертатися за допомогою. Наша дитина знає також, що краще зайти до магазину чи навіть у чуже подвір’я і дзвонити нам. Якщо тягнуть кудись, то не соромитись кричати і вириватися. Розказувала деякі свої небезпечні ситуації з дитинства і вчу, що треба виробити передчуття, коли є небезпека, щоб уникнути її вчасно», – розповідає жінка.

Також вона розповіла своїй дитині про «правило трусиків». Це правило сексуального виховання дітей, які у 2017 році розробила та видала окремою брошурою Рада Європи. Мета правила – пояснити дітям, що ніхто не має права торкатися тих частин тіла, які зазвичай закриває спідня білизна. У брошурі є п’ять простих пунктів для дошкільнят, котрі пояснюють, що в кожної людини є інтимні зони, які здебільшого приховані білизною: їх не можна демонструвати і чіпати їх можуть тільки батьки під час купання або лікарі із дозволу батьків. Якщо хтось порушує правило, дитина має негайно розповісти про це своїм батькам.

Психологиня Світлана Семанів вважає, що розмови про особисту безпеку та потенційну небезпеку потрібно проводити якомога раніше. Адже небезпека може чатувати на дитину в будь-якому віці.

«Ми були з донькою на річці, я відпочивала на березі, а вона – у воді. До неї почав підходити чоловік, і я зрозуміла, чому він підходить. Десь тоді усвідомила, що вже забарилася з поясненнями. Я раніше вважала, що моя дитина у безпеці, але тоді, у дев’ять років, почала їй пояснювати, коли і чого варто остерігатися», – каже Світлана.

За її словами, такі розмови з дитиною мають бути регулярними. Це важка праця, адже навіть якщо дати дитині безліч практичних порад, в екстреній ситуації часто буває так, що людина не може навіть крикнути. Дитину, перш за все, потрібно навчити не спілкуватися з незнайомими людьми. Можна розповідати про небезпечні випадки, читати новини. В такому випадку потрібно зважати також на характер дитини, щоб не викликати у неї стрес і не залякати. Якщо вона розуміє, що за нею йде переслідувач – варто піти туди, де багато людей, і подзвонити батькам або попросити когось, щоб із ними зв’язалися.

Також і діти, і дорослі мають розуміти, що винен завжди нападник. Це не залежить від того, як виглядає, у що одягнена і що робить жертва. Часто діти бояться розповідати батькам про такі ситуації, бо бояться сварок чи осуду. Важливо розуміти свою дитину і мати з нею довірливі стосунки.

«Що б не робила дитина, як би вона не виглядала, навіть якщо вона роздягнеться у присутності старшого чоловіка – адекватна доросла людина не має на це реагувати. Це потрібно розуміти, якщо людина стала жертвою, вона не може бути винною», – наголошує психолог. 

Вчити і вберегти

Дбаючи про безпеку дітей, батьки часом перегинають палку і починають повністю обмежувати дитину. Не відпускають саму до 18 років, забирають з уроків чи гуртків, і, як наслідок, дитина соромиться та почувається некомфортно.

За словами психолога, така опіка може у майбутньому нашкодити дитині, бо не навчить її бути самостійною, виробляти власні сценарії, але з точки зору безпеки це краще, ніж не робити нічого взагалі.

«Якщо порівнювати з європейськими країнами, то наші діти дорослішають раніше. За кордоном до 12 років дітей зовсім не можна відпускати самих, в старшому віці там також більше правил для безпеки. У нас діти більш самостійні. Тому варто шукати золоту середину: дитина має бути у безпеці, але не варто робити все за неї», – пояснює Світлана Семанів.

Для того, щоб вберегти свою дитину, батьки вдаються до різних методів. Зокрема, відстежують пересування дитини завдяки гаджетам, є навіть дитячі GPS-годинники для батьківського контролю з трекером відстеження. Також часом батьки дають своїм дітям засоби самозахисту на кшталт газових балончиків. Втім придбати їх можуть лише повнолітні, і відповідальність завжди несуть дорослі.

Співробітник магазину, який продає зброю, Павло Кочерещук каже, що у них доволі часто купують щось для самозахисту дітей. Здебільшого – газові балончики. Батькам завжди пояснюють, який краще вибрати, як вони впливають при розприскуванні і як їх застосовувати.

«Діти, загалом, не мають права користуватися засобами самозахисту. Тому продати засіб ми можемо лише повнолітнім, а батьки мають чітко розуміти, що вони взяли за це відповідальність, це не іграшка і використовувати його потрібно лише в екстрених ситуаціях. Може трапитися різне, це ж діти», – розказує чоловік.

Будь-який засіб, навіть балончик, може нести небезпеку, якщо його розпилити у закритому приміщенні, проти вітру або якщо протирати руками очі чи лице після розпилення. Відомі також випадки, коли діти приносили такі балончики та розпилювали у школах, завдаючи шкоди іншим дітям.

Тримати зв’язок

Щоб ваша дитина не потрапила до рук педофіла чи не постраждала в іншій ситуації, з нею потрібно тримати зв’язок. Начальниця відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУ НП в Івано-Франківській області Алла Бойчук пояснює, що коли починають розшукувати дитину, з’ясовується, що батьки часто не мають контактів її друзів, їхніх батьків і не знають, де дитина може проводити час.

Щоб уберегти свою дитину, з нею, перш за все, потрібно спілкуватися. Слідкувати за тим, щоб вона була на зв’язку, а якщо повинна йти додому самостійно, то знати, коли у неї закінчуються уроки у школі чи гуртки. Важливо знати друзів дитини, мати можливість зв’язатися з ними чи їхніми родичами. На свою доньку чи сина варто підписатися у соцмережах, щоб знати, з ким вона гуляє та де любить проводити вільний час.

Також дитина має знати основні правила: з незнайомими людьми не варто починати розмову, з ними не слід конфліктувати, якщо така ситуація склалася на вулиці – треба привернути увагу сторонніх, якщо у під’їзді – вказати на камери відеоспостереження, стукати у двері до сусідів. Часто люди, які демонструють свої статеві органи чи мастурбують при інших, боязкі, вони злякаються натовпу і втечуть, пояснює Алла Бойчук.

Тому, перш ніж пускати дитину на прогулянку, дізнайтеся, куди та з ким вона йде. Спитайте, хто її приятелі, і самі станьте другом, щоб дитина хотіла вам довіряти.

Те, що хтось йде за дитиною – ще не причина саджати його за ґрати, але від виховання дитини залежить, чи побачить вона щось страшне, коли опиниться із незнайомим дядьком у ліфті.

Марта БАРАНЕЦЬКА