Минулого тижня Івано-Франківський міський суд поставив крапку у справі колишніх працівників КП «Єдиний розрахунковий центр» (нині – Муніципальна інвестиційна управляюча компанія), депутатів міськради від ВО «Свобода» Віктора Синишина та Василя Скиданчука. Їх підозрювали у корупційних правопорушеннях, оскільки вони водночас були працівниками ЄРЦ і співвласниками фірм «Станіслав-ІВ» та «Галичина-ІВ», які стали підрядниками того ж ЄРЦ. Загалом, на двох вони уклали понад 40 договорів з проведення ремонтних робіт на понад 600 тис. гривень.

Суд визнав обох винними. Але, на жаль, відповідати за порушення вони не будуть, адже минув термін давності. Причому термін давності минув через банальну неявку обох порушників у суд. Щоразу, коли відбувалися судові засідання, Синишин та Скиданчук мали поважні причини – відрядження або лікарняні. Тому 30 листопада суддя Зеленко зустріла Віктора Синишина з посмішкою: «Я рада вас нарешті бачити».

На це засідання з’явилося троє свідків: Олександр Качанко, Мирон Джус і Наталія Сербин. Першим виступив Олександр Качанко, заступник директора ЄРЦ на момент  правопорушення. «Інженер не міг укладати договори в силу своїх обов’язків, це робив я, або директор підприємства. Наявність чи відсутність підпису інженера ні на що не впливала», – виправдовував Качанко свого колишнього підлеглого.

Прокурор запитав, чи знав Качанко на момент укладення договорів, що до цієї фірми мав стосунок Синишин. Свідок відповів, що ні. Прокурор нагадав, що на одному акті, де йдеться про те, що ЄРЦ не має претензій до «Станіслав-ІВ», стоїть підпис Віктора Синишина. На це Качанко відповів, що Синишин підписав цей документ для ознайомлення і він ні на що не впливає. Суддя здивувалася – якщо документи ні на що не впливають, то навіщо тоді вони? На що свідок відповів: «Щоб споживачі не мали претензій».

Другий свідок – Мирон Джус, який зараз є директором МІУК, а на той час був головним інженером ЄРЦ, розповів таке ж. Визначали підрядників він і керівник підприємства, а інженер Синишин не мав до цього стосунку. Роботи він не приймав, а те, що він підписував документи, означає тільки те, що він мав знати про ці роботи.

«Синишину не інкримінується те, що він міг вплинути, – роз’яснила суддя, – а те, що він не повідомив, що був керівником фірми-підрядника».

Прокурор поцікавився у Джуса: якби він знав про те, що його підлеглий є співвласником фірми, яка хоче стати підрядником ЄРЦ, то чи замовляли б у нього роботи? Джус відповів, що спершу б зібрав нараду і порадився з юристами.

Далі до слова суддя запросила Наталію Сербин. «Я – представник ГО «Залізний Тризуб», яка здійснює моніторинг органів влади і комунальних підприємств. Ми побачили, що Віктор Синишин є засновником підприємства «Станіслав-ІВ» і водночас підписував документи, дефектні акти тощо по ЄРЦ. За цими фактами наша організація звернулася до СБУ», – розповіла Сербин.

Відтак слово дали Віктору Синишину. Він зазначив, що не визнає своєї вини. «Відносно мене складено протокол. Між ЄРЦ та «Станіслав-ІВ» було укладено 23 договори. Я був засновником фірми, а не директором», – наголосив Синишин. Екс-інженер сказав, що не мав повноважень укладати договори і його ніхто не уповноважував це робити. В його обов’язки входило забезпечення виробництва електроенергії, енергозбереження і т.д. І взагалі він не розуміє, в чому ж тут конфлікт інтересів.

Прокурор запитав Синишина, з якою метою створене його підприємство: для виконання робіт чи задля заробітку? У відповідь Синишин підкреслив, що не отримує прибутку з підприємства…

«Враховуючи те, що ст. 28 КПК України передбачено строки щодо адмінстягнення, а вони вичерпані, прошу Синишина визнати винним і закрити справу», – сказав прокурор. Суддя Зеленко так і зробила. Визнала Віктора Синишина винним і закрила справу у зв’язку з терміном давності.

А 2 грудня за схожим сценарієм відбулося засідання щодо Василя Скиданчука.

Олександр Качанко виступив як свідок і повідомив, що Скиданчук не повідомляв його про конфлікт інтересів. Про те, що його підлеглий є співзасновником ТОВ «Галичина-ІВ», Качанко не знав.

Суддя Олеся Зеленко запитала, чого ж тоді він підписував документи. «Не знаю», – відповів свідок. «То він сам брав документи і підписував?» – спитала суддя. «Можливо», – відповів Качанко.

«Чи часто трапляється у вас, що працівники, які не мають відношення до документів, беруть і підписують їх?» – запитав прокурор Ігор Буджак. «Таке траплялося», – відповів Качанко. «Якби вам було відомо, що Скиданчук є засновником товариства, з яким ви укладали договори, то чи підписували б ви їх?» – спитав прокурор. «Ми б діяли згідно з законодавством», – відповів свідок.

«Рішення щодо вибору підрядних організацій він не приймав. Це робив або я, або керівник. До актів виконаних робіт він також не мав відношення», – розповів на суді свідок Мирон Джус.

Прокурор запитав його, чому ж тоді у дефектних актах і актах виконаних робіт є підпис Скиданчука. Джус відповів, що він підписував їх з метою ознайомлення. І тоді суддя поцікавилася, чому інші працівники не підписували ці акти для ознайомлення і чому слова «ознайомлений» поруч із підписом немає.

«У нас проводиться дуже багато робіт. Я не можу знати про їхній стан. Для того в мене були профільні інженери, які мені доповідали», – повідомив Джус.

Прокурор спитав, чи повідомляв Скиданчук про конфлікт інтересів і чи знав свідок про його фірму. Джус відповів, що нічого не знав. Мовляв, робота профільних інженерів полягає в тому, що вони доповідають про хід виконання робіт.

Свідок Наталія Сербин на засідання не з’явилася.

У своєму слові Василь Скиданчук акцентував, що незалежно від того, чи були його підписи на документах, роботи, які належно виконувалися, приймались, а які виконувалися неналежно, не приймалися. А не повідомляв він керівництво ЄРЦ про конфлікт інтересів тому, що конфлікту не було. «Я не був наділений повноваженнями приймати чи не приймати роботи», – заявив Скиданчук. Тому він просив закрити справу за відсутності складу правопорушення.

Прокурор запитав Скиданчука, з якою метою він створив ТОВ і чи отримував з нього прибуток. Скиданчук зазначив, що оскільки в місті ніхто не користувався сучасними технологіями водопостачання і теплопостачання, то було вирішено створити ТОВ «Галичина-ІВ». А відтак запевнив, що прибутку від діяльності підприємства не отримував. «То підприємство – збиткове?» – спитав прокурор. «Ні», – відповів Скиданчук.

Василя Скиданчука суд також визнав винним і також закрив справу через норму в законі про термін давності, яка називається «розумні строки».

Тетяна Соболик