Наприкінці минулого року не тільки в нашій області, а й далеко за її межами значний суспільний резонанс викликала справа про зникнення двох малолітніх школярок, які, як згодом виявилося, мали статеві стосунки з іноземними студентами Івано-Франківського медуніверситету. Двоє арабів, звинувачених у цьому злочині, нині перебувають під вартою, і є підстави сподіватися, що винні будуть притягнуті до відповідальності. Хвиля осуду торкнулася і самих дітей. Та жодним чином у справі не фігурують батьки, а за законом саме вони несуть відповідальність за життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

 

Стіна закону

Працівники міського управління освіти про випадок зі школярками почули зі ЗМІ й відразу з’ясували, в яких школах навчалися дівчата. Адже щоденний контроль за кількістю дітей у школі здійснює та дізнається про причини відсутності класний керівник. Адміністрація навчальних закладів повинна дуже серйозно за цим стежити.

«Дирекція школи, згідно з інструкцією «Про облік дітей шкільного віку», має в обов’язковому порядку повідомляти в управління освіти про тих дітей, які кілька днів поспіль пропустили уроки без поважних причин. Управління, зі свого боку, повідомляє Службу у справах дітей», –  розповідає заступник начальника управління з виховної роботи та позашкільної освіти Світлана Уварова.

За її словами, при виконкомі міськради діють опікунська рада, координаційна рада у справах дітей, центр соціальних служб сім’ї та молоді, наділені всіма повноваженнями щодо реагування на таку інформацію. Хоча на цьому етапі з юридичної точки зору виникає нездоланний бар’єр: соціальний патронаж дитини може здійснюватися лише на основі письмової заяви з боку рідних батьків або офіційних опікунів. «Спинилися перед високою стіною, коли ми виявили, прослідкували, вдарили у дзвін, а щось більше робити не можемо. Адже без письмової вимоги батьків ніхто не має права втрутитися у процес виховання дитини в цій родині», – додає Уварова.

Є певні механізми, коли дитину можуть вилучити з родини і помістити в притулок, але для цього мають бути дуже вагомі підстави. Соціальні служби можуть ініціювати позбавлення батьків їхніх прав. Після прийняття рішення відповідними органами дитина забирається з родини і передається на виховання у дитячий будинок або в прийомну сім’ю.

«Допомогти дітям, які в силу своєї несформованої психіки чи особливостей фізіологічного розвитку потрапляють з вини дорослих у несприятливі життєві обставини, дуже складно. Ми не можемо зреагувати швидко. Кожна мама повинна зрозуміти, що не можна, щоб дитина була бездоглядною. У цьому випадку дівчатка не усвідомлювали, що вони роблять щось не так», – вважає педагог.

Пропуски без причини

Відсутність дівчат за шкільними партами відразу помітили у навчальних закладах. Вони навчалися у різних школах: одна – в 6-му, друга у 8-му класі, між собою були знайомі.

«Після літніх канікул дівчата не відразу включилися у навчальний процес. Обоє були у перехідному віці, коли відбуваються психологічні і фізичні зміни. У школах педагоги не залишилися осторонь того, що діти не відвідують уроки. Розмовляли з мамами, викликали на батьківські збори. А мами це все прикривали», – продовжує розповідь Світлана Уварова.

З інформації про психолого-педагогічну роботу вдалося прослідкувати картину поведінки дівчат. У старшої дівчинки, якій 13 років, проблем з навчанням та поведінкою до 7-го класу не було. Дитина товариська, виконавча. Прогулювати уроки почала наприкінці минулого навчального року, а у цьому році пропуски стали звичними. Мати дівчинки зазначила, що впливу на доньку не має, виховує її сама. У школі провели профілактичні бесіди з ученицею, але результату це не дало.

Тоді у жовтні минулого року адміністрація школи  звернулася до Служби у справах дітей. Наступного місяця дівчина частіше відвідувала школу. Та в грудні ситуація повторилася. З понеділка, 7 грудня, учениці на уроках не було. Від її мами довідалися, що вона зникла і її розшукують правоохоронні органи. Дівчинку знайшли 9 грудня у Тернополі.

У молодшої, 11-річної, дівчинки проблем з навчанням та вихованням у початковій школі теж не було, в «групі ризику» вона не перебувала. Хоча особливої зацікавленості до навчання та учнівського колективу вона не виявляла. У 6-му класі дівчинка почала періодично пропускати заняття без поважних причин. Мати пояснювала це хворобою, але довідку пред’явити не могла, оскільки зверталася не у медичний заклад, а до знайомої лікарки.

На початку листопада після чергової тривалої відсутності дитини в школі мати пояснила, що дівчинка поїхала у Маріуполь до родичів і там їй зробили операцію на апендицит. Довідки мати не мала. Чергові пропуски занять пояснювала поганим самопочуттям дитини. Згодом з’ясувалося, що шестикласниця товаришує зі старшою дівчинкою, часто у неї ночує і перебуває під час уроків. А ще педагоги дізналися, що дівчинка пішла з дому після сімейного конфлікту зі співмешканцем матері.

Після виховних бесід зі шкільними педагогами, психологами, директором вона деякий час відвідувала навчальний заклад, а 7 грудня до школи не прийшла. Мати повідомила, що донька захворіла і пішла до лікаря. Як з’ясувалося, до лікаря дівчинка не зверталася, а мати сказала неправду. Наступного дня дитини ні в школі, ні вдома не було, хоча мати знову запевнила, що донька вдома. 9 грудня правоохоронці повідомили директора школи про те, що дівчинку знайшли в сусідній області разом зі старшою товаришкою. У поліцію мати 11-річної дівчинки, якої п’ять днів не було вдома (діти зникли ще в суботу, 5 грудня), так і не зверталася.

Обидві дівчинки росли в неповних сім’ях тільки з мамами, тати у їхньому вихованні участі не брали. Тут наклалося кілька несприятливих факторів: розлучені батьки, сім’я без тата, безконтрольність дитини, відсутність у неї обов’язків та уваги з боку старших. Плюс перехідний період, коли дівчинка формується як майбутня жінка.

«У цій ситуації виникає дуже важливе питання: яка роль мами у вихованні дівчинки, яке її моральне обличчя? У дітей не було сформовано морального бар’єру, і в цьому винні мами. Таких батьків потрібно притягувати до відповідальності», – вважає заступник начальника управління освіти. Коріння проблеми, на думку Світлани Уварової, слід шукати в житті цих матерів, які так байдуже поставилися до своїх дітей.

 

«Чужа» жінка

Проблема має ще одну сторону – ставлення приїжджих іноземців до «чужих», зокрема українських жінок. Чоловіки з Ірану, Іраку, Йорданії, інших арабських (і не тільки) країн ставляться до жінок як до дешевих речей.

«У них на батьківщині ставлення до жінок кардинально інше. Вони оспівують чесноти мусульманської жінки, такі жінки найкращі. Інші – ніщо. З цим уже зіштовхнулася Європа. І Англія, і Норвегія замовчують цифри щодо зґвалтування дівчат особами іноземного походження, щоб не викликати у суспільстві ксенофобію. Толерантне ставлення проявила і Німеччина, а потім була ситуація, коли на Новий рік постраждали сотні жінок. Наш народ має свої традиції, свою мораль, а іноземцям, які сюди приїхали, слід поважати це і жити відповідно до законів України», – наголосила Світлана Уварова.

 

За порушення – відповідальність

Дикий випадок статевих зносин малолітніх франківчанок з іноземними студентами медуніверситету навіть обговорили на засіданні постійної комісії облради з питань захисту прав людини, законності, правопорядку, антикорупційної політики, люстрації та очищення влади.

Перший проректор медуніверситету Ганна Ерстенюк зауважила, що кожен іноземний студент при вступі підписує договір, де окремим пунктом є ознайомлення вступника з законами України. Якщо студенти порушили закон, вони змушені за це відповідати.

Окрім медичного університету, велика кількість студентів з іноземних країн навчається в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Тут врахували досвід колег і обіцяли вжити превентивних заходів.

«Особа, яка скоїла злочин, повинна відповідати згідно з законом. Після закінчення канікул в університеті проведуть бесіди зі студентами з іноземних країн, перевірять причетність їх до різних правопорушень. Ректорат засуджує такі протиправні дії студентів і прикладе максимум зусиль, щоб це більше не відбулося», – зауважив перший проректор ІФНТУНГ Федір Козак.

Велику кількість студентів-іноземців представник університету пояснив недостатнім фінансовим забезпеченням. Мовляв, через це змушені приймати студентів з інших країн. Наразі на денній формі тут навчається 465 іноземців.

 

Фігуранти справи

«Дитина зникла з дому 5 грудня, заяву мати подала 8 грудня. Мати другої дівчинки по сьогоднішній день про зникнення дитини у поліцію не заявляла, – повідомила начальник сектору управління превентивної діяльності ГУ НП в Івано-Франківській області Алла Бойчук. – Наразі проводяться додаткові слідчі дії зі встановлення всіх подробиць справи. Ми виконуємо доручення слідчих зі встановлення інших фігурантів цього кримінального правопорушення».

Слідство ведеться відповідно до заяви матері, де вона стверджує, що відносно її дочки вчинялися неправомірні дії. Кримінальне провадження було відкрите на основі ст.115 ККУ, в межах цього провадження проводилися допити і встановлювалися причетні особи. Після того, як було достатньо даних вважати, що встановлені особи причетні до сексуальних відносин із цією дівчинкою, кримінальне провадження перекваліфікували на ст.152, ч.4. Ступінь вини батьків у цій справі буде визначено в ході досудового розслідування, зазначила Алла Бойчук.

Процесуальне керівництво кримінального провадження здійснює прокуратура Івано-Франківської області. Прес-секретар обласної прокуратури Іванна Федик зауважила, що стосовно двох іноземців є докази причетності до цієї справи, їм висунута обґрунтована підозра у скоєнні злочину. Цих двох осіб затримано і справу передано до суду.

Наразі дівчатка перебувають в реабілітаційному центрі. У такі заклади потрапляють діти, які опинилися у важких життєвих обставинах, з поламаним дитинством і скаліченою психікою. Діти, які бачили батьків-алкоголіків, наркоманів, крали, жебракували, торгували собою…

Офіційних підстав для перебування дітей у цьому закладі більше немає – психологічну та фізичну реабілітацію дівчатка пройшли. Але хто гарантує безпеку дітей після їхнього повернення додому? Чи не «поведуться» діти на дорогий мобільний телефон, який їм вдома забезпечити не можуть, а «добрі» дяді на вулиці з охотою подарують?

У нашому суспільстві прірва між бідними і багатими стає все більшою, і багато дітей готові на все заради підвищення свого матеріального статусу. Тож чи не підуть діти у пошуках «кращого життя» знову на вулицю? Адже контролю і відповідальності за їхнє життя і здоров’я, по суті, ніхто не несе…

Ірина ФЕДОЛЯК