Хто відповідальний за те, що місто може втратити цього року 20 мільйонів гривень?

У 2015 році міська влада Івано-Франківська витратила майже 200 млн. грн. на «допорогову» закупівлю товарів, послуг чи виконання робіт без жодних правил та процедур. Через те, що ці правила і процедури – у кого саме і чому купуються товари та хто виконує роботи – встановлює сама міська рада, велику частину цих коштів місцеві політики розкрадають.

Ці закупівлі називають «допороговими», бо закуповуються товари або послуги на суму меншу, ніж 200 тис. грн., а роботи – на суму меншу, ніж 1,5 млн. грн. (!) Всі більш коштовні закупівлі регулюються прямими нормами профільного закону.

Тому якимось дивом більшість підприємств, в яких виконавчі органи чи комунальні підприємства купують товари або замовляють виконання робіт, пов’язані з можновладцями, друзями, родичами або спритними ділками. А навіть якщо не пов’язані, то ціна зазвичай набагато вища за ринкову, адже в неї закладають і суму «відкату».

Але чому службовці та політики себе так безкарно поводять? Адже нібито всі все знають та розуміють.

Насправді, ви не знайдете на веб-сайті Івано-Франківської міської ради жодної інформації та документів про те, з ким, на яку суму та з якими умовами укладено договори. Хоча ще в 2015 році ми разом з активістами та депутатами пролобіювали відповідне рішення сесії міськради. Проте його просто не виконують. Місцеві політики та чиновники ревно охороняють інформацію про «допорогові» закупівлі корупційними зв’язками та змащують потоками готівки у правильні кишені. Адже жодної процедури та об’єктивних критеріїв відбору конкретного підрядника рада вперто не хоче ухвалювати.

Проте для місцевих корупціонерів настала велика біда – Мінекономіки розробило систему електронних державних закупівель ProZorro. Система дозволяє в онлайн-режимі слідкувати за аукціонами, а підприємцям зручно та доступно брати в них участь з десятків торгових майданчиків. Тобто у разі запровадження цієї системи всі бачать все, а раду змушують грати за ринковими правилами. Близьких до влади підприємців просто позбавляють життєво необхідної умови для існування – доступу «до тіла», і тому падає ціна на товари та роботи.

Запровадження системи електронних закупівель в середньому економить на рік не менше 17%, а на деяких закупівлях – до 40% (!). Тобто у разі запровадження такої системи в Івано-Франківській міській раді цього року потенційно можна зекономити до 20 млн. грн. Наприклад, у Дніпропетровську КП «Дніпродорсервіс»  зекономило на закупівлі дорожніх знаків 76% (!), бюджет міста зекономив 91 тис. грн. лише на одній закупівлі. Тому кошти під реалізацію слогана «Марцінків, нагодуй дітей!» можна легко знайти, всього лише зробивши «допорогові» закупівлі публічними.

Як на диво, всі сусідні обласні центри запровадили цю систему. Зокрема, Львів, Ужгород, Чернівці та навіть Тернопіль. Ці ради, на відміну від Івано-Франківська, вирішили по-справжньому боротися з корупцією, тож запроваджують систему електронних державних закупівель ProZorro для допорогових закупівель.

Відповідальність за запровадження електронних закупівель повністю несе міський голова Руслан Марцінків та його команда. Він це може зробити своїм розпорядженням, як це зробив, наприклад, міський голова Чернігова. Проте тут важливо уважно стежити, щоб політики та члени виконкому в черговий раз не обманули громаду міста, як вони це зробили в кінці 2015 року, просто вписавши у рішення про запровадження системи електронних закупівель, що це лише рекомендація для службовців. Що насправді означало – не виконувати рішення виконкому.

Запровадження системи ProZorro – це єдиний справжній спосіб боротьби з корупцією у міській раді. Одним із наслідків її запровадження для міської влади може бути втрата корупційної ренти, але ціна самої системи – аж нуль гривень нуль копійок.

Запровадження електронної системи ProZorro на «допорогових» закупівлях, які обчислюються десятками мільйонів гривень, – це реальний тест на те, чи нова команда в міській раді готова реалізувати реформи в місті, чи лише будувати чергові повітряні замки для приховування у підвалах, яких ніхто не бачить, механізму витягування соків з міста.

Тарас СЛУЧИК, громадський активіст, спеціально для «ГК»