Наприкінці листопада побачить світ восьмий номер львівського соціально-культурного журналу «Просто неба». Героєм фотопроекту Б.О.М.Ж. – «Без Ознак Мистецького Життя» – цього разу став Юрій Андрухович. Письменник розповів ГК, як він почувався у ролі бомжа, а автор світлин Ростислав Шпук поділився професійними секретами створення фотосесії.

 

Проект Б.О.М.Ж. запропонував відомим українським письменникам спробувати себе у прямо протилежній статусній ролі і побути безпритульними принаймні перед об’єктивом фотокамери. У попередніх номерах журналу «Просто неба» на світлинах Ростислава Шпука «бомжували» Тарас Порохасько, Юрко Іздрик, Софія Андрухович, Мирослав Яремак та Володимир Єшкілєв. Бомжі, зрозуміло, з кожного вийшли різні, що дало підстави до широкої дискусії в Інтернеті, хто ж найбільше схожий на безпритульного. Ростислав Шпук вважає, що такі дискусії не мають сенсу, бо насправді бомжі надзвичайно різні: є серед них і красиві, і інтелігентні, і модники.

Юркові Андруховичу напрочуд вдався образ інтелігентного, трохи спитого бомжа, який любить книги, музику і природу. Попри суворі життєві умови, бомж Андрухович годує ціле сімейство песиків, повсюди тягає стосик літератури, знаходить час для шахів і любить грати на, очевидно, розстроєних баяні та гітарі. «Втілитися у роль бомжа було зовсім нескладно. Я не чекав, що це так легко. З цього випливає, що кожен із нас щохвилини може опинитися у бомжах. Тобто внутрішньо ми увесь час до цього готові», – зізнається письменник.

Головною вимогою до всіх героїв зйомки є щирість перевтілення. Треба відкинути будь-яку елітність, забути про свій статус і максимально зрівнятися в правах із безпритульними. Ростислав Шпук каже, що усі його герої фотосесій змогли позиціонувати себе на рівних і не проявляли ніякої зверхності. Кожному було по-справжньому цікаво спробувати себе у акторських здібностях. Ніхто не вередував, хоч доводилося лазити по дахах, смітниках чи спускатися у підвали зі щурами.

«Ідеї зйомки належать Ростиславу Шпуку, а я лише був слухняний і виконував усе, що він скаже, – пригадує Юрко Андрухович. – Бомжі зазвичай так і чинять. Хороші актори теж повинні в усьому йти за режисером. Я не актор, але намагався увесь час цього золотого правила дотримуватись – просто виконувати те, що мені кажуть». Натомість, Ростислав Шпук просив персонажів зйомки бути природними і не позувати, а жити. «Ми вибираємо якийсь сюжет і просто робимо щось, скажімо, годуємо песиків. Кожен кадр – це якийсь кавалок життя», пояснює Ростислав. Відтак беззаперечним плюсом усіх фотосесій Шпука є те, що кадри живі та динамічні.

Але щоб зробити один вдалий кадр, доводиться «відклацати» щонайменше двадцять. Ідеї та місця для зйомки, реквізит продумуються наперед, але фінального результату не знає ні учасник фотосоесії, ні її автор. Якось по-особливому готуватися немає сенсу, пояснює Ростислав Шпук, бо все тримається на тому, як «попре». Невідомо, в якому стані на момент зйомки буде учасник, а в якому фотограф, яке буде світло. Жести, погляди, якісь інші нюанси народжуються безпосередньо у процесі фотографування. За грим служить природне вугілля.

Найлегше і найшвидше було знімати Тараса Прохаська. Він був дуже спокійним і не було потреби щось додавати до його образу, розповідає Ростислав. А Юрка Іздрика було фізично важко упіймати об’єктивом – він постійно рухався і «розмивав» кадри. Фотосесія із Софійкою Андрухович запам’яталася тим, що молода мама прийшла на зйомку зі своєю маленькою донечкою. Доводилося постійно видряпуватися на 4-метрову бетонну висоту, і Софійка фотографувалась у перервах між годуванням дитини. Ростислав Шпук підмітив, що кожна фотосесія відповідає стилю письма кожного з учасників. Дивним чином випадає з цього спостереження Володимир Єшкілєв, який був дуже теплий, сумний і самотній бомж, на противагу своїм текстам.

Соціально-культурний журнал «Просто неба» виходить у Львові вже другий рік. Це новий проект для бездомних і соціально не захищених верств населення. Весь тираж журналу продають безпритульні, половину зароблених грошей вони залишають собі, а решта йде на розбудову інфраструктури для бомжів. Таким чином, безпритульні мають можливість заробляти собі на життя, а не просити милостиню.

До речі, Ростислав Шпук з проектом «Без Ознак Мистецького Життя» став учасником міжнародного «Фестивалю бездомного мистецтва», який проходив у жовтні у місті Цєшин, Польща. На даний час у Цєшині триває виставка «300-міліметрове кіно» із серії фотосесій за участі Тараса Прохаська, Юрка Іздрика, Софії Андрухович, Мирослава Яремака та Володимира Єшкілєва.

Фото Юрія Андруховича-Б.О.М.Ж.а дивіться тут.

Наталка ГОЛОМІДОВА