«Сьогодні народний депутат України Олександр Шевченко у супроводі охорони і представників фірми “ПБС”, яка бере участь у тендері на ремонт доріг, увійшли в тендерний комітет Служби автомобільних доріг Івано-Франківської області й захопили документацію по тендеру… Олександр Шевченко вважає, що, як народний депутат, має на це право. Народний обранець зверхньо повчав присутніх, як потрібно правильно будувати дороги, писати статті та обирати мера. “Коли мене оберуть, просто одним ідіотом стане менше… у владних кабінетах”, – заявив нардеп.

Працівників міліції, які прибули за викликом, пан Шевченко навіть не впустив до кабінету тендерної комісії. “Вийдіть, тут працює народний депутат!” – заявив він».

(http://versii.if.ua, 4 серпня 2015 року)

У рік 7 523 [2015]. Працював того року депутатом [народним] воєвода коломойсько-буковельський Александер Великий Яш на прозвисько Будун усія доріг та [напрацювався] вельми, аж два запити зробивши про [хліб] човниковий на необлаштованих прикордонних переходах до Ляхів та [видовища] сумні в театрі недоремонтованому в городі Львовому і навіть виступивши якось раз [про щось] із трибуни. А ще у полі [кулуарному] трудився він рук не покладаючи, на команду [фас] одразу відгукнувшись та аперкотом дворовим підляшка радикального заваливши, аки [гідру корупції] недодушену. Відтоді не стали Александера Буковельського завданнями складними напрягати, бо уздріли, що застав [його] щось робити, то він і лоба комусь розіб’є.

Було ж користі від роботи такої неміряно та небачено [ніде], особливо в городі галицькому, боронити який у [раді верховній] заповзявся Александер Великий Яш, космічними технологіями [на набережній] стартувавши. Добре ж руку свою на [депутатстві] набивши, надумав же він сам чи то нарадили йому, чи то знову [фас] наказали, піти походом виборчим на город галицький та до [столиці Карпат] буковельських його присобачити, аки нічліжку для туристів іноземних та інвесторів [приватних].

І було ж у городі галицькому [дві біди], і одна другу ремонтувала постійно, аж поки не прийшов Александер Великий Яш і не прорік до них обох: «Іду на…!». І здригнулася зграя злочинно-свободна, і діджей вічно [молодий] затремтів, аки тремоло, і в гробі перевернулася гідра корупції, і правило трьох Д одразу ж спрацювало, і дали [йому] дорогу. Та замало було йому однієї дороги [набережної] і зайшов він до автодорівців недобитих та нерозігнаних із дружиною своєю та побратимами своїми, недоторканістю [сором] прикривши, та почав депутатом працювати і вирвав у них документацію, аки язик із задниці, себто жало, а міг би й [ножичком полоснути]. І не настрашився Александер Великий Яш міліції присланої, бо тільки [альфи] есбеушної він боявся, що клала його лицем до землі рідної на аеродромі [тоді ще] не приватному.

Вийшли ж кияни проводжати воєводу Александера Буковельського, аки гору, що пішла [нарешті] до Магомета, і раділи вельми всі у городі стольному, а найбільше підляшко радикальний тішився. Та тільки-но [на одного] стало менше у владному кабінеті у раді верховній, як на мерський престол в городі галицькому такий самий [кандидат] нарисувався…

НОРВАКС