«На міському кладовищі у Калуші суттєво збільшилася кількість змій. Вони становлять небезпеку для мешканців міста, які приходять на могили рідних. Оригінальний спосіб боротьби з плазунами запропонував депутат Юрій Тимків. Він вважає, що зменшити кількість змій можна природним шляхом.

Депутат під час сесії міської ради запропонував: «Будете сміятися, але є спосіб вплинути на ситуацію природним шляхом. Треба розводити їжачків. Якщо цим зайнятися на кладовищі, то кількість плазунів можна буде зменшити». На пропозицію колеги депутати міськради наразі не відреагували. Не коментував її і директор КП «Ритуальна служба» Петро Пулішій».

(http://vikna.if.ua, 29 червня 2007 року)

У рік 7 523 [2017]. Зібралися того року бояри в городі калуському на раду [міську], велику та вельми поважну через напасть страшну [зміїну], бо посповзалося різне гаддя з околиць усіх до давньої зони лиха екологічного, ніби там медом була намазано, [хімією] чи якимись іншими добривами підсипано. Поскидали ж [тут] зміючки та вужики шкіру свою стару шолудиву, в білі простині обгорнулися та й на цвинтарі городському, аки в [серпентарії] якомусь, кінця світу спроквола чекали, городян добропорядних [при цьому] вельми шугаючи.

Довго радилися бояри, але нічого [доброго], за звичаєм, придумати не могли, і навіть жереб кидали вони, щоб вирішити, кого на [боротьбу з плазунами] жахливими відправити – котигорошка чи кожумяку, але булькала монетка підкинута у глибинах розсолів [кар’єра Домбровського] і не вдавалося її ніяк знайти там та відтак вибрати достойного. Аж повстав тоді серед них, вознісшись, аки на вершині [ланцюга харчового] чи на чолі комісії бюджетної, боярин [славний], вінець природи Юрко Олежкович на прозвисько Мауглі та вказав [шлях природний] і вихід єдино правильний, і слово мудре промовив він, і слово се було: «Їжачки!».

Розійшлися тоді бояри тутешні по лісах та [парках] довколишніх та повернулися до города калуського з повними торбами [бойових] їжаків, позакидали їх через огорожу цвинтарну, аки бомбочки натуральні, та, щоб не розбіглися вони і була неминучою ся [батрахоміомахія] епічна, сторожу довкола поставили і ставки при цьому приймали на [перемогу] вужів чи їжаків. Коли ж гинув [їжак] героїчний у сутичці нерівній і падав зі скривавленим горлом, прокушеним зубом отруйним гадючим, то ховали з почестями його великими та орденом Олега Віщого, змією невинно убієнного, нагороджували [посмертно]. Коли ж доблесно перемагав плазуна проклятого котрийсь голконосний змієборець, то [премію Ріккі-Тіккі-Таві] отримував він, аки лицар правдивий, і пісню величальну йому дружно співали всім хором [боярським].

Побачивши ж користь велику від співпраці [такої], стали бояри у городі калуському активніше залучати до роботи суспільної та вирішення проблем [комунальних] усіляких звірів своїх та заморських: вівцями газони косили, слонами дороги поливали, левами [голодними] порядок на улицях охороняли, а драконів летючих та чоловічків зелених із ріжками, що з’являлися несподівано, [білочками] рідними проганяли.

НОРВАКС