«Міський голова Руслан Марцінків наголошує, що стіни міської Ратуші ховають чимало таємниць, які будуть корисні і цікаві як жителям, так і гостям. “Як вже раніше розповідали, тут маємо ідею облаштувати музей історії Івано-Франківська, залу бургомістрів та міських голів, залу будівничих та архітекторів, залу урочистих засідань, відеозалу і, можливо, 3D-тур. Для початку розберемо старі приміщення, адже Ратуша ховає чимало загадок. Якщо будуть цікаві знахідки, в концепції музею спиратимемось на них. Також є задум частину розкопок у підземеллі закрити склом. Так кожен зможе зазирнути у секрети Ратуші прямо з головної площі міста”, – поділився планами Руслан Марцінків».

(http://briz.if.ua,

14 липня 2017 року)

 

У рік 7523 [2017]. Зажадав того року лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Головний Пінкертон города галицького розгадати таємниці одвічні та секрети прадавні відкрити, аки істинну правду або зал з атракціонами чи відеозал [з три-де турами] для людей простих. Бо були ж таємниці сі старосвітські підступно укриті олігархами підлими, комуністами та іншими [масонами], сімома печатями вони були [запечатані], дванадцятьма замками зачинені, дев’ятьма брамами заперті, чотирма стінами наглухо замуровані та прокляттям одним [по фєні] наложеним.

І страждали люди прості без таємниць сих та секретів незвіданих, що були, аки [троянди і виноград] цікаві та корисні для смердів своїх та довколишніх, і потерпали [від того] вельми. І докотився їхній плач та скрегіт зубовний до [хоромів білих] у городі галицькому, і почув їхні мольби і благання того року Руслан-Марципан. Тоді ж він і про ратушу [прадавню] довідався, що стоїть на середині міста, трохи дальше від [чебуречної] біля базару, та почав стіни її довбати, аки дятел, і говорив він зі стінами, і вбивався до стіни, щоб добутися до таємниць та докопатися до секретів, аки [правдоборець] та чоловіколюбець.

Як ударив же він кувалдою своєю вірною, аки бив колись по забудовах [неправильних] та несвободних, перший раз у стіну, то одколовся від неї кавалок штукатурки і похилився, аки [калина червона], а звідти ж закладка наркоманська вилетіла. Коли ж вдарив він вдруге, то відкрилися на стіні ікони [святі] дисидентські, а за третім ударом відкрився йому схрон бандерівський, а за ним – ще один, [мельниківський].

За четвертим ударом посипалося зі стіни золото Полуботка, і падало воно, аки [пшоно], в землю незабруковану плиткою і [вербами золотими] позаду Руслана-Марципана проростало, а за п’ятим ударом скарби Довбуша появилися з-під [своєї богом даної] землі, і склом їх одразу накрили. По інерції ще два рази вдарив Руслан-Марципан, але тільки [трипільські] черепки зі стіни посипалися, кілька голів опришківських та міських, і ще якийсь огризок яблучка [райського] викотився.

Коли ж тріснула стіна, аки завіса у храмі від каменярських [лупань] Руслана-Марципана, то розсипалася Ратуша прадавня у [порох], натякаючи, що знову стали закриті олігархами владоможними усі таємниці та секрети [прадавні].

НОРВАКС