Літопис Галицький

«У Франківську з’явиться черговий генделик. Як раніше повідомляв WestNews, у Івано-Франківську прорізали дірки у старовинній стіні. Журналісти видання вирішили дізнатися деталі ремонтних робіт на вулиці Січових Стрільців. Інформацію повідомив головний комунальник міста Михайло Смушак.

Як виявилося, у вищезгаданому приміщенні планується облаштування ще одного пабу. Муніципальна інспекція з благоустрою міста поцікавилася цим питанням і з’ясувала, що приміщення викупив приватний підприємець. Варто додати, що у підприємця є всі погоджені документи на це місце».

(westnews.com.ua, 10 серпня 2017 року)

У рік 7 525 [2017]. Взяв [і зробив] того року в городі галицькому діру вельми велику в стіні прадавній та [історичній] боярин один садомазопомічний на прозвисько Генделик Панорамний і смердів довколишніх, що [на лавочках] біля фонтану ночують, вельми здивував, бо віяло чимсь страшним та незбагненним із загадкового отвора сего, аки з [чорної діри] небесної, клоаки каналізаційної та геєни огненної.  І сходилися на насиджене місце під афішами бабульки із сємочками традиційними та іншою [петрушкою] сезонною та пропадали там, аки в порталі у світи [віртуальні], і був же там стогін, і плач, і скрегіт зубовний, і всі [документи] погоджені.

І говорили одні, що діло благе затіяв сей муж [комерційний] та владоможний, бо се ж він безвізове вікно та  двері широченні в Європу собі [та людям] прорубав, щоб ближче було навпростець у [бєдрьонку] лядську походи робити та прилавки з товаром дешевим пустошити. Інші ж казали, що за отвором сим криється, аки криївка [ресторанна] та бандерівська, вхід у бункер таємний, в якому сховатися можна буде від напасті [ядерної] північнокорейської та зиму [атомну] пересидіти, пивами й медами смакуючи, а дехто прозірливий та [до запахів] вельми чутливий припускав, що за дверима тими прихований таємний та [задній] прохід до вічно закритих виходків на майдані вічевому, а поруч з ним мусить бути копальня [кави] зі штольнями глибокими для відходів побутових найсвітлішого князя [львівського] Андрейка Іванковича на прозвисько Сонцесяйний.

І дивилися крізь [три] пальці лицарі свободні, котрі після походу виборчого в хоромах білих зручно всілися на престолах городських, на [роздовбане] творіння рук боярина Генделика Панорамного у стіні тій старій та [нікому] непотрібній, і промовляв тоді за усіх до народу простого воєвода [комунальний] Михасько: «Нехай Генделик Панорамний хоч склеп родинний, аки  в стіні кремлівській, вимуровує, хоч склеп залізний із цвяхами та [сраками-мотиками], лиш би плитку тротуарну унизу не рухав та чебуречну другу не відкривав, щоб [конкуренції] зайвої не вчиняти».

І попуск великий відчувши, пішов тоді боярин сей попід стінами майна [комунального], голову комісії плечима своїми та [пресом] потужним підперши та заступивши, та скрізь порожнини досі незайняті простукував, місця [вільного] шукаючи у ратуші городській, і в хоромах білих, і в головах [чиновницьких].

НОРВАКС