Літопис Галицький

«26 листопада під час звіту міського голови Івано-Франківська виступив голова Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок. “Свободівець” відзначив, що, слухаючи звіт Руслана Марцінківа, дивлячись кіно про місто, у нього склалося враження, що він іванофранківець. “Мені дуже приємно, коли мене впізнають, зокрема на вулицях Франківська, і я чую вдячні слова за місцеву владу і за діяльність міського голови…” – сказав Тягнибок…

“Ми знаємо, що потрібно робити, але ті, що нігтями тримаються за владу, не хочуть цього робити”, – сказав Тягнибок.

(http://www.galka.if.ua, 26 листопада 2017 року)

У рік 7 525 [2017]. Ходив того року в шльопанцях хатніх на босу ногу, [сімейних] шароварах козацьких і халаті вишиваному по городу галицькому, аки по хоромах своїх [львівських], великий князь [свободний] Олежко на прозвисько Тягнибакс-Ракопереможець Чистотільний, з усіма стрічними на улицях за руку [трьома пальцями] здоровався, пиво з чебуреками базарними на лавці з колегами однопартійними попивав, посидівши [біля якогось поляка] на постаменті посеред площі перекопаної, аки на дивані домашньому, на кіно в філармонію поруч сходив поржати, скоморохів [своїх] послухав і втішився вельми, що годованця його та пахолка вірного, лицаря свободного Руслана-Марципана на прозвисько [Мер Франківська] усі люди з хоругвами партійними вельми хвалять і по телевізору [місцевому] показують [майже] безплатно.

І приходили до нього з усіх кінців города галицького [від Опришівців до Вовчинців] смерди тутешні, [ліктями]  множество туристів розпихаючи, і дякували йому вельми за благоденствіє довгождане на тверду п’ятірку, турботу та опіку боярську на цілу [мерзенну вісімку], за чебуреки дешеві і плитку рівненьку та руки йому при цьому ревно обціловували аж так, що [нігті] обкушували, і клякали ж вони перед ним, аки перед хрестом тверезості та церквою на Валах Гетьманських, а відтак хороводи водили довкола, аки [паровозики] на клумбі біля вокзалу, і славословили  Руслана-Марципана, князя [його] та всю братію [свободну].

І було видіння тоді князю [свободному] Олежкові, що здобув він руками слуги свого Руслана-Марципана без бою жодного город обітований, аки [владою місцевою] міст через Бистрицю, стадіон та басейн, в якому порядок[по-бандерівськи] наведений, та відчув себе тут, аки вдома, бо так прошльопано та по-домашньому [халатно] довкруг все було, аки звикло, і опалення по халупах багатоквартирних [від стеку] було дороге і холодне, і об’їзди з заторами через центр переритий, і ліфти погорілі, водою [святою] недокроплені, і сніг  лопатами нерозгрьобаний, тільки муляло йому щось, ніби бруд попід [нігтями], аки сміття невивезене.

Глянув тоді з-під лоба свого князь [свободний] Олежко та уздрів перешкоди вельми непоборні й олігархічні, і, підперезавши халата свого [домашнього], почав пазурі на руках та ногах запускати, до наступного походу [виборчого] вельми готуючись.

НОРВАКС