Літопис Галицький

«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків під час традиційного щотижневого прямого ефіру у соцмережі Facebook зазначив, що переговори про об’єднання йдуть не лише з Тисменицею.

“Ми направили такі листи всім населеним пунктам, які знаходяться навколо Франківська. Дехто відмовився від такого об’єднання, дехто зацікавився… Я вважаю, що сьогодні місто має розвиватися в сторону Тисмениці, Чернієва, Березівки, в сторону туди до Надвірної, Рибного. І тому для нас дуже важливо вести такі переговори. Але таке об’єднання може бути виключно добровільним, – наголосив міський голова. – Близько десяти громад навколо Івано-Франківська готові обговорювати питання про об’єднання з містом. Тому я вважаю це позитивним”.

(kurs.if.ua, 23 липня 2018 року)

У рік 7 526 [2018]. Ходив того року [зі сторони в сторону], аки маятник масонський у соборі Богоматері Паризької, лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Збирач Земель Галицьких сільськогосподарського призначення та [на віддиху] короткому ефір соцмережний піаром своїм, аки головою [міста], розхитував.

Без упину [він] стопи свої направляв, аки листи рекомендовані з печатками мокрими, гербами офіційними та хрестами правовірними, від Вовчинців і до Опришівців та від Микитинців аж [до Пасічної], та, розгону все більшого набираючи, бувало до горбів буковельських [у гриби] дострибував, олігархів гірськолижних вельми лякаючи, у Дністрі ноги втомлені вище коліна мочив, води його [повільно] освячуючи, і город тисменицький поглядом своїм з усіх сторін обмірював, місце на [ще один] заводик асфальтовий визираючи.

Перелічив тоді лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько Підрахуй [ОТГ] громади територіальні біля города галицького, по [три пальці] традиційно загинаючи, і не бракувало йому при цьому пальців [на руках], і тріпотіло йому від радості серце, аки хоругва напрасована, і в голові паморочилося від успіху, аж стискалося [щось] унизу між кишенями задніми.

Тільки засмучували його вельми бояри загвіздянські та угринівські, які [свою богом дану] землю, аки урожайні поля [електоральні], під покров його благочестивий добровільно й [свободо] не оддали, а дозволили аграрникам київсько-литовським та олігархам [припорошеним] на землях своїх пустошити, ще й боярина Руслано-Марципанового, посланця його вірного Славка [віддубасили] нечестивці у поході виборчому ще на кордонах клузівських.

Була ж довкола города галицького [земля велика і щедра, а порядку в ній нема], бо нема кому тут бруківку добре та м’яко, аки солому, сіно та іншу полову [словесну], постелити, і не годен ніхто був тут ні хреста рівно [на всьому] поставити, ні чорну п’ятницю в чистий четвер  влаштувати, двірників ганяючи, аки сміттєвози [на полігон] на землях рибних, ні худібку місцеву до цінностей [сімейних] навернути, щоб плодилася і розмножувалася, аки фірми прикормлені, що за [тендерами з підрядами] мільйонними тужать, аки улички тутешні криві та горбаті за асфальтом та благоустроєм.

І сказав Руслан-Марципан боярам довколишнім: «Іду на [ви]», і зацікавилися вони вельми, і навіть [поп-корну та сємечек купили], і, ногу за ногу закинувши, стали чекати, як лицар свободний прийде і порядок наведе…

НОРВАКС