Літопис Галицький

“Першого заступника голови Івано-Франківської обласної ради, члена “Батьківщини” Василя Гладія підловили за отриманням крупної суми готівки біля київського “Палацу спорту”, де на з’їзді партії висунули Юлію Тимошенко в президенти… саме це місце функціонери обрали для передачі грошей за довіз людей на з’їзд. Згодом у партійних релізах організатори з гордістю наголошували на 10 тисячах учасників грандіозного заходу з висунення Тимошенко в президенти…
“Це виключно приватна справа. Родичі просили передати гроші… Чому не переказали кошти на картку – не питав, то люди з села… Подзвонили, попросили: “Можеш? Можу”… От і вся історія”, – сказав Василь Гладій”.

(https://pravda.if.ua, 23 січня 2019 року)

У рік 7527 [2019]. Збирався того року в [рідному] селі снятинському боярин добросердний, лицар червоносердечний та заступник найперший і [найгладкіший] Василько Іванкович на прозвисько Велика Родина у похід виборчий до города стольного, до палацу [спортивного] аж до самої княгині-ізгойниці Улії на прозвисько Вона-Розпущена [Коса]. Бо рознеслася по всій землі галицькій [бігбордами] придорожніми вість блага про курс новий, луччий навіть, аніж [укргазбанківський], на валюту тверду електоральну.
Міняла ж тоді княгиня Улія, аки чоловік божий, на [купу людей] біля урн голосувальних блокчейни [свої] антикорупційні, триде-принтери градобудівні, зарплати тисячобаксові, пенсії втричі [з половиною] більші, гази вдвічі дешевші, кредити дешевоготівкові та роздавала щедро, аки обітниці передвиборчі, усі свої сорочки [останні] та старі сукенки луївіттоновські, аки тисячки [колись] на книжки ощадні, та ще такі самі черевички червоні, аки у неї були ще в колясці [інвалідній], на додачу до всього на бігбордах написаного.
Коли ж зачули родичі Василькові про курс такий вельми [новий] та вигідний, то посходилися до нього із усіх кутків села снятинського та околиць і округів [виборчих], у дзвони мобільні гучно дзвонили та просили слізно, у ноги кланяючись, щоб [передати] їм з города стольного всі ті блага неміряні від княгині-ізгойниці Улії, бо [зубожіння] вельми замучило і тарифи з цінами примучують немилосердно.
І прийшов до Василька [Іванковича] навіть родич його вельми далекий із земель яремчанських, [кому треба] розпроданих, Миколка на прозвисько Недопалійчук Укроплений, зі справами [приватними], що в судах лондонських слухаються, і, привіт передавши із земель швейцарських, нагадав йому, що дорогу уступив був задарма [майже] на перегонах парламентських, аки лижню на трасах буковелівських, і [не зміг] Василько відмовити в просьбі його.
Осідлав він тоді старого коня хондового, у дружини [своєї] позиченого, на якому заїхав був до ради верховної [всього] на два роки, напхав автобуси свої купою людей із плакатами гарно намальованими та подався крізь сніг та заметілі здобувати блага обіцяні [для родини своєї].
І явилася йому в городі стольному біля палацу [спортивного] діва красна, сердечна та незнайома [зовсім], махнула вона, аки лебідь, рукою, і посипалися з-за пазухи в неї купюри п’ятсотгривневі за курсом новим, і спитала вона голосом лагідним: «Хто тут [у село снятинське бабло] передасть?»
І так став боярин Василько передастом.

НОРВАКС