«Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків порадив людям не платити за тепло, якщо не мають грошей…  “Сьогодні у поліклініці люди просто нарікають на тарифи. Особливо пенсіонери, які кажуть, що їм на прожиття не вистачає. Я їх розумію, тому й кажу, щоб не платили, якщо не мають. Ми не можемо їх залишати без нічого”, – зазначив Руслан Марцінків.

У свою чергу директор ДМП “Івано-Франківськтеплокомуненерго” Руслан Гайда нагадав, що тарифи на тепло знову зростуть. “В нас тариф самий нижчий в Україні… Я кажу людям,  щоб платили скільки можуть. Іноді хочеться плакати, як бачиш людей, які приходять. Їх можна зрозуміти…» – додав Гайда».

(http://firtka.if.ua,  28 лютого 2019 року)

У рік 7 527 [2019]. Був [того року] в городі галицькому плач голосний, ридання протяжні, рюмсання безперестанні та скрегіт зубовний, і мама молода, й закохана мала, і бабця [їх] стара біля потухлої плити газової при світлі [економно] вимкнутому на кухні тісній дивилися сумно та безрадісно одна на одну, бо [нічим] їм було ні платити, ні плакати, і не розуміли вони, хто проливає сі [сльози] гіркі, аки спирт горілчаний, та гарячі, аки батареї на сонечку весняному, і лише платіжками [комунальними] очі пересохлі, аки крани водопровідні, безконечно втирали.

Ходив [тоді] лицар свободний Руслан-Марципан на прозвисько Розумійко базарами центральними, [поліклініками] мікрорайонними, автобусами турецькими і виконкомами боярськими та потішав [задурно] усіх опечалених, неімущих, страждущих та нарікаючих словесами своїми благодатними, порадами вельми [економічними] та поученнями житейськими, бо знався він на бідах [пенсіонерських] та розумівся на арифметиках політичних, на пальцях [трьох] рахувати та фігури геометричні скручувати вправно навчившись.

І прорік Руслан-Марципан, поклацавши підрахуєм своїм [кишеньковим], зі штанини глибокої видобутим, та обчислення складні завершивши: «Хто був [з нічим], той нехай із нічим і залишиться, не можна одібрати [останнє] нічого, бо ж нікому нічого не буде, а так хоч нічого на прожиття [їм] залишиться, і не буде більше ні смутку, ні плачу, ні болю, і все старе, аки сезон опалювальний, [скоро] минеться». Коли ж втихли вигуки радості та хвали мудрості лицаря свободного [в городі галицькому] і розвіявся фіміам величальний над хоромами білими, [знову] почулося тихе скиглення, квиління та завивання тривожне, і нюні [чиїсь] потекли улицями та теплотрасами.

Пішов тоді за потоком [сліз] сих неміряних Руслан-Марципан туди, де труби найвищі та тарифи [найнижчі], і дійшов до хоромів теплокомуненергетичних та уздрів там просто перед собою брата свого [названого] Руслана-Несміяна, і коли побачив той лицаря свободного, що на престол його комунальний посадив, то аж сльози на очі [йому] навернулися, та витерши кожну сльозу [свою], промовив він, хлипаючи: «Не плачте мами молоді, закохані малі, бо я знесу вам нові тарифи – не прості, а [золоті]». І на словах сих фіалка розцвіла, і охололи батареї, і висохли ручаї сльозливі до нового [сезону].

НОРВАКС