Літопис Галицький

«Міський голова Руслан Марцінків зі свого життєвого досвіду знає, що не завжди протестувальники у боротьбі з забудовами мають щирі наміри.

…Руслан Марцінків пригадав, як кілька років тому на прохання мешканців боровся із забудовою в одному з мікрорайонів міста. В той час він був народним депутатом Верховної Ради. «Мав недоторканність депутата, міг собі дозволити повоювати з забудовами. Люди тоді виходили. Через три роки дивлюся, забудова там йде. Я приходжу до мешканців, питаю – «та вже всьо нормально», кажуть. Дуже часто, під приводом протестів, люди вирішують свої проблеми…», – сказав Марцінків.

Ймовірно міський голова говорив про відомий випадок на Набережній, 32 у липні 2013 року. Тоді він кувалдою розбивав будівельний паркан».

(galka.if.ua, 15 жовтня 2019 року)

У рік 7 527 [2019]. Мав того року уже [нарешті] вельми великий досвід життєвий лицар [свободний] Руслан-Марципан на прозвисько Паркановалець та Кувалдонос, бо позбувся він назавжди наївності своєї дитячої, невинності парубоцької та недоторканості [депутатської], і було йому, що згадати, аки далекий гул гармати та завивання [мегафону], про подвиги свої славні заради ідеї великої, загального блага та справедливості [свободної], а не користі ради та [вирішення проблем] своїх насущних усілякими смердами в городі галицькому.

Ходив же сміливо він дорогами бойовими під хоругвами князя Тягнибакса [стінка на стінку] з регіоналами у раді верховній, опричників [есбеушних] одганяв од бояр архітектурних, паркани забудовні [на набережній] в руїни одним ударом перетворював, аки греки Трою, і не ховав же він ні лиця свого за заборолом трьохпальцевим, ні членського [квитка партійного] в штанинах широких своїх.

Та славу велику здобувши, а [разом з нею] весь город галицький, зняв свої обладунки геройські Руслан-Марципан та склав, аки повноваження [депутатські], у білих хоромах в тихому куточку і за інерцією тільки ганяв на полі [стадіонному] і в приміщеннях підтрибунних суддів футбольних, аки не патріотів на параді [веселковому], та ні живота, ні голови своєї [з яблуком] на чолі не жаліючи, рекорди веселі встановлював. І за трудами сими праведними вельми [спину] собі надірвав Руслан-Марципан та печінку посадив, аж з лікарень якийсь час [на суди] не вилазив і лише самими телеефірами рятувався. 

І не мали більше надії на подвиги [ратні] Руслана-Марципана, що покрову священного недоторканості депутатської позбувся, різні смерди [на територіях прибудинкових] в городі галицькому та страждали вельми від проблем своїх та намірів [нещирих]. Коли ж прочули вони, що об’явилася в городі стольному, у [раді верховній] послідовниця вірна ідеї великої, загального блага та справедливості свободної, аки сам Руслан-Марципан, [тільки гарніша] та сором’язливіша, бо не вивішувала [свій лик] на огляд загальний, бояриня Комуналка-Ксеня, то одразу вислали до неї гінців, щоб прийшла вона [в город галицький] із недоторканістю своєю та [кувалду] війни священної із забудовниками зі своєї богом даної землі знову відкопала…

НОРВАКС