Літопис Галицький

“Лідер Радикальної партії України Олег Ляшко поділився враженнями від відпочинку у Карпатах. Світлиною політик поділився у сомережі.

Під фото чоловік зізнався, цьогоріч вперше відкрив для себе красу українських Карпат.

“Раніше просто не було часу вибратися на відпочинок. Нічим не гірші Альп”, – пише Ляшко.

Примітка про Альпи стала приводом для активного обговорення поста політика”.

(https://galka.if.ua, 4 листопада 2019 року)

У рік 7 527 [2019]. Пролетів того року, аки над Монбланом [альпійським], усім списом своїм партійним у поході виборчому до ради верховної князь [радикальний] Олежко на прозвисько Неваляшко. Служив же він [довго] клоуном у чоловіколюбців олігархічних пахана сарматського Ахмета, та не хотів [знову] ставати чоловіколюбцем у клоунів олігархічних пахана приватного Бені, що прийшли того року до города стольного із [кварталу] криворозько-коломойського.

Тож не стало у бомоді політичному більше місця для [хохм] його праведних та популістських серед жартів кавеенівських та [коломийок] зеленських, і відпочив він нарешті від трудів своїх, часу отримавши для сього досить, а грошей [не вельми], бо не везло йому більше ні в спортлото, ні у фанти, ні [в лотерейку миттєву] без мандату депутатського.

Поцілував тоді Олежко-Неваляшко, аки хреста [на прощання], трирогі вила свої, у січах політичних гноєм [піару] чорного забризкані та затуплені, і корівку божу, і теличку кожну, і кізоньку солодкогубу, і все хазяйство та [членство] своє радикальне, та, землицею сирою сю бридоту усю закусивши, вибрався [нарешті] із робітні своєї партійної.

Трохи на ровері ще покатався, подразнивши сим князя великого та [невисокого] Вовку, та так і не розсмішивши його, з торбами та кишенями [порожніми] у мандри далекі відправився, щоб перші одкриття [свої] географічні на краю світу українського зробити, вражень нових набратися, грошей при нагоді [десь] попросити та фотками свіжими у мережі фейсбучній смердів [офісних] потішити.

Коли ж дістався князь радикальний Олежко-Неваляшко [аж] до самих гір карпатських та уздрів усю ляпоту [тутешню], то замилувався вельми, бо видалися йому полонини гуцульські не гіршими, ніж луки альпійські, і форель смакувала, аки лобстер канадський, і [гриби], що на коржах коров’ячих [на сонці печених] росли, вставляли не гірше за голландські фасовані, а дешевше все було [в рази].

Та коли ж попустило [трохи] князя радикального Олежка-Неваляшка і розвіялося з очей його ясних се марево туристичне, то уздрів він перед собою просто [обличчя] усміхнене воєводи коломойсько-буковельського Александера Яша на прозвисько Аперкот [Кулуарний], і затерпла йому щелепа від давнього спогаду прикрого, і скрутило йому живота [його], і трембіта заграла [йому] сумно, аж дірка внизу йому вельми стиснулася. І присів під смерекою найближчою від злості неміряної та [страху] пережитого сей князь Олежко-Неваляшко та наклав там [купу,] аки піраміду єгипетську, і помстився за кривду стару.

 

НОРВАКС